Пам’ятаєш?
Як я ночей боялась,
Й затуляла шторами вікна?
Як до зустрічі з тобою спати вагалась,
Й вмикала у коридорі світло?
Пам’ятаєш?
Як одного разу все змінилось,
Поки гуляли ми садом літнім?
В молодих серцях щось нове поселилось,
Та й таке, мов серед неба ясного грім.
Пам’ятаєш?
Як одне одного ми обрали?
Ти взяв мою руку в свою й мило почав:
"Пам’ятаєш, як разом зростали?.."
Я поринула в спогади, а ти лише з надією мовчав.
Пам’ятаєш?
Як в ночі ті, коли були ми одні,
Серце стискалось від кохання?
Як моменти дитинства згадували ми,
Серед запаху травневого щастя?
І нехай питання мої дурні,
Ну, бо, звісно, пам’ятаєш,
Як ми разом проживали дні,
Даруючи одне одному життя.
ВИ ЧИТАЄТЕ
Ліра
ПоэзияЦя захоплива збірка поезій переплітає нитки кохання, дружби, правди й миру. Від ніжних романтичних ліній до глибоких роздумів, вірші відкривають душу і ведуть нас у світ почуттів.
