Ось уже і бузок розпустивсь,
Обабіч кручених доріг,
А мені так і ніхто цих квіток,
Піднести не міг.
Не міг чи не хтів – яка уже різниця?
Адже скоро я, прогулюючись містом,
Зірву собі тих пару гілок,
Аби усмішка світилася моїм обличчям.
Нарешті настане і мені чарівне життя!
Серед множинності травня і цвіту бузку,
Від якого вже дерево гнеться —
Лиш так я своє щастя віднайду.
ВИ ЧИТАЄТЕ
Ліра
PoezjaЦя захоплива збірка поезій переплітає нитки кохання, дружби, правди й миру. Від ніжних романтичних ліній до глибоких роздумів, вірші відкривають душу і ведуть нас у світ почуттів.
