ПАНК 57

3

Райєн
- Дівчата, покваптесь!

Тренер двічі ударяє кулаком по дверях шафок, повз які проходить.  Дівчатка навколо мене регочуть і шепочуться, а я поправляю волосся і збираю його в недбалий високий хвіст.

- Так, я чула, що вони збираються встановлювати камери, - каже групі дівчат, що сидить на лавці Кейтлін Стівенс.  - Хочуть зловити його на місці злочину.

Наношу дезодорант і прибираю його назад у спортивну сумку, а потім перевіряю, чи все гаразд із блиском на губах, дивлячись у дзеркало на дверцятах шафки.

Камери, так?  В школі?

Яка чудова новина.

Я надягаю верх чирлідерського костюма через голову, поправляю його на грудях, смикаю спідницю.  Ми набираємо в команду нових учасниць, тому що багато хто з нас скоро закінчує школу, і тренер попросила іноді приходити до школи у формі, сподіваючись залучити якомога більше новачків.

– Цікаво, яким буде їхній наступний хід, – входить у розмову інша дівчина.  - Він все ще водить їх за ніс.

- Особисто я, наприклад, хочу, щоб так і продовжувалося, - додає Лайла.  - Чи бачили, що він написав сьогодні вранці?

Усі раптом різко замовкають, і я розумію, на що вони дивляться.  Я повертаю голову і перекладаю очі на шмат стіни прямо над дверима комірчини вчителів фізкультури.  М'який потік повітря з вентиляції тріпає великий аркуш білого цигаркового паперу, криво приліплений на стіну.

Я посміхаюся про себе.  Серце починає битися швидше.  Я закінчую упорядковувати себе.

– «Не засуджуй мастурбацію, – Мел Лонг зачитує вголос послання, яке, як ми всі бачили вранці перед тренуванням, приховано під аркушем цигаркового паперу – це секс з тим, кого я люблю».

Усі починають реготати.  Тримаю парі, вони навіть не знають, що це цитата з Вуді Аллена.

Вони виявили графіті сьогодні вранці прямо тут, у жіночій роздягальні, і поки вчителі заліплювали його папером, усі встигли прочитати, що там написано.

За останній місяць написи на стінах школи з'являлися вже двадцять двічі, сьогодні ми побачили двадцять третю.

Спочатку вони виникали рідко, по одній, то тут, то там, але тепер з'являються все частіше, майже щодня, а іноді й по кілька разів на день.  Начебто «маленький Панк», як він (або вона) тепер відомий, смакував: вривається вночі до школи і залишає випадкові послання на стінах.