ПАНК 57

20

Райєн

Попереду видніється Бухта, напрочуд неосяжна під сірими хмарами. Я паркуюсь поряд з пікапом Миші, виходжу з джипа та йду до входу.

Тепер я знаю, чому він перестав писати мені три місяці тому.

Не можна було так довго сидіти склавши руки. Просто чекати, коли він одумається і напише знову, було надзвичайно егоїстично. Я з чогось вирішила, що він забув про мене з якогось дрібного, незначного приводу і що набагато важливіше зберегти в наших відносинах статус-кво.

Звичайно, він не перестав би писати через дрібниці. Він був відданий мені цілих сім років. Чому я вирішила, що він може відразу викинути мене з життя?

А ще тепер я зрозуміла, чому він ховається тут, далеко від батька. В цьому є сенс.

Я входжу в парк і відчуваю, як прохолодний вітерець - відлуння вчорашньої грози - пестить руки. Надворі душно, низькі хмари виглядають загрозливо. Я щуляюся від холоду.

Дивлячись на всі боки, проходжу повз атракціони і старі павільйони. Вдалині видніється намет. Увійшовши до нього, спускаюся темними сходами і миттєво помічаю світло в іншому кінці коридору.

Це місце мене лякає. Говорили, що хтось із Тандер-Бей збирався викупити Бухту, знести «останки» парку і побудувати тут готель із полями для гольфу, яхт-клубом та всім іншим, але, схоже, це лише чутки.

Мені було б шкода, якби парк знищили, але... щоразу, завертаючи за ріг, я морально готуюся зіткнутися віч-на-віч зі злим клоуном, що регоче серед руїн.

Треба було менше дивитися жахіття.

У кімнаті Миші світло. Горять лампа на столі та кілька свічок на іншому столику, у протилежному кінці. Мишко лежить на ліжку, звісивши ноги на підлогу, і постукує по них олівцем. У його вухах навушники.

Поруч із дверима стоїть кілька коробок із речами. Все, крім ліжка, столу та лампи, вже зібрано.

Я ніжно посміхаюся і не можу відірвати від нього очей: від його руки, що відбиває ритм пісні, яку ледве чутно з навушників, від сережки, що робить його губи такими сексуальними, від його темного – майже чорного – волосся, скуйовдженого, наче він щойно стояв на вітрі.

Серце стискається. Я роблю глибокий вдих. По спині біжать мурашки.

Я люблю його.