його очі немов літня ніч

13 2 3
                                    

Ранок.Проміння сонця пробиваються крізь нещільні штори на обличчя милого ,як квока хлопця.Хан Джисон неохоче відкрив очі,на годиннику було 9:06 і йому довелося вставати з теплого ліжка.Оговтавшись від сну,він попрямував у ванну,прийняв душ та одягнув свою улюблену блакитну футболку з візерунком маленького дельфіна і сірі шорти.

Джисон був сам тому,що його батьки поїхали у відрядження на все літо.Вони дуже люблять свого сина і завжди добре про нього піклувалися,але їм потрібно було залишити Джи самого вдома на тривалий час.Вони не хотіли залишати його самого,через це пані Хан попросила щоб син її подруги приїхав до Джи,та склав йому компанію.Але про це ще не знає сам Джи.

'''

Спустившись на перший поверх,Хан зайшов на кухню і дістав з холодильника апельсиновий сік та творог,сів за стіл та налив сік у стакан.Перекусивши він вирішив прогулятися,так як настали літні канікули можна було не турбуватися про навчання.Джи взяв із собою скейт та портфель в якому лежали навушники, гаманець і фотоапарат.
Взувши білі кеди разом з смугастими носками він вийшов з будинку.

Джисон жив у будинку ,що був у 30 хв ходьби від міста.Він вирішив прогулятися приємними вуличками ,тому поїхав туди.
Була прекрасна погода.Світило сонце,щебетали птахи та на клумбах цвіли запашні квіти.Протягом усього шляху квока зупинявся ,коли його погляд завмирав на чудових краєвидах,і звісно він не зміг не сфотографувати їх.

'''

Нарешті приїхавши, Джи вирішив піти в кафе відпочити та випити прохолодного напою.Неподалік виднілася вивіска кафе - "Spell",Хан Джисон вирішив піти туди.Зайшовши,він здивувався наскільки чудово виглядало кафе,тому навіть не зайнявши столик,дістав фотоапарат та сфотографував цю красу.

Потім з фотоапаратом в руках підійшов до каси,та замовив собі виноградний сік з льодом.

- Оо,ти любиш фотографувати?-пролунав неочікувано голос робітника,що стояв позаду.Джи не очікував цього, тому трішки злякався.

-так,а що?-ввічливо з посмішкою запитав Джисон.

-Ой,вибач ,я ж не приставився.Я Хван Хьонджин.-протягнувши руку сказав хлопець.

-приємно познайомитись,я Хан Джисон.

-я хотів запитати, чи можеш ти по фотографувати наше кафе?Ми недавно відкрились,тому хочемо опублікувати фото для майбутніх відвідувачів.-трішки схвильовано запитав Хьонджин

-так,звісно.Тільки мені треба відпочити,я їхав сюди всю дорогу від дому ,на скейті.-несподівано відкрито для себе сказав Джисон.Він завжди був не дуже зацікавлений в нових знайомствах,але чомусь Хьонджин здався йому комфортним та привітним.

-дякую,я дуже радий що ти погодився.-з радістю в очах сказав Хван.

'''

Джисон вже випив свій сік і почав фотографувати.Він занурився у свою роботу тому,що дуже любив її.Позаду біля прилавку стояв Хьонджин і спостерігав за Джи говорячи по телефону.Коли він закінчив розмову у кафе зайшов високий хлопець,з каштановим волоссям і очима як космос,в які так і хотілося зануритись.

-Привіт,як ти?-запитав хлопець з довгим волоссям.

-Завдяки сьогоднішній чудовій погоді,прекрасно.-сказав хлопець навпроти.Хьонджин усміхнувся у відповідь на його слова.

-Доречі.Джисон можеш підійти?-покликав його Хьонджин.Джи навіть не помітив коли той високий хлопець зайшов,тому був здивований побачити тут ще когось.Він поклавши фотоапарат на один з столів підійшов до двох хлопців.

-Знайомся,це Лі Мінхо мій дууже хороший друг.-з насмішкою сказав Хьонджин.Джисон глянув на Мінхо у якого був суворий вигляд,але все ж таки зважився привітатися.

-Привіт,я Джисон.-з опущеним поглядом сказав Джи.

-Ей Мінхо,чому у тебе такий суворий вигляд.Ти що не бачиш ,що він злякався тебе?!-Сказав довговолосий до Лі.

-Хіба я такий страшний?-здивовано запитав Мінхо.

-Привіт Джисон,я Мінхо як вже сказав Хван.-з усмішкою мовив Лі.

Хан піднявши голову усміхнувся на слова Мінхо.Тільки зараз він зрозумів,що хлопець навпроти красивий як ті самі краєвиди,що він бачив по дорозі.А його очі темні як літня ніч.

-Агов,Джисона кличе Земля.-сказав Хван сміючись.Коли Джи зрозумів,що весь цей час зависав на Мінхо,його щічки та вуха почервоніли.

-вибачте,я просто задумався.-сказав соромлячись Хан.

-І про що ти там задумався? Навіть не чув як ми тебе кликали сісти за стіл.-запитав Хьонджин.

-Навіщо ти соромиш його,він і так почервонів.Ходімо краще сядемо за стіл.-сказав з турботою Лі.

'''

Сидячи за столом троє хлопців вже розмовляли на різні теми та обмінялися номерами.Джи все ще думав про те як він не відводив погляду від того прекрасного хлопця.Так, для Джисона він вже був прекрасним,як не дивно з його реакції.
-Він був його типажем.
Джи ніколи не проявляв ініціативу у знайомстві,але зараз він думав над тим ,що було б добре якби вони стали хорошими друзями.Чи навіть більше...

𝓘 𝔀𝓲𝓵𝓵 𝓷𝓮𝓿𝓮𝓻 𝓵𝓮𝓪𝓿𝓮 𝔂𝓸𝓾☆Where stories live. Discover now