𝓘 𝔀𝓲𝓵𝓵 𝓷𝓮𝓿𝓮𝓻 𝓵𝓮𝓪𝓿𝓮 𝔂𝓸𝓾☆

червоні щічки милої квоки

Джисон лежав на ліжку в вигляді зірки, і не відводячи погляду дивився на стелю.Вчора він добре провів час, та зі своїми новими друзями домовилися піти на пікнік до річки.Також вони мали запросити ще декількох хлопців,щоб було веселіше проводити час.

Раптом почувся дзвінок телефону,Сон встав взявши зі стола ,що був навпроти нього, телефон.Розпочавши розмову він почув довгоочікуваний голос.

-Привіт синку,вибач що не дзвонила.Ми з твоїм батьком були заклопотані справами,але зараз в мене з'явилася вільна хвилинка.-сказала пані Хан приємним голосом.

-Не переймайся мамо,я саме хотів сьогодні тобі зателефонувати,щоб розповісти про мої нові знайомства.-сказав нетерпляче Хан.

-Я так рада що ти з кимось познайомився,нумо розповідай де ви зустрілися?
Джисон розповів про Хьонджина і Мінхо,про їх плани на завтрашній день та про першу зустріч.

-Це так чудово Хане,що у тебе з'явилися нові друзі.
А,точно.Я забула тобі розповісти.Я телефонувала своїй подрузі і сказала, щоб її син приїхав до тебе та склав тобі компанію поки нас не буде.-неочікувано сказала пані Хан.

-Але я можу і сам бути,ти ж знаєш,я не дуже люблю нові знайомства.-сказав вже з сумом в голосі Джи.

Він і правда не хотів щоб хтось був з ним у одному будинку,тим паче він його ніколи не бачив.Хан з тих людей кому комфортно бути самому вдома,але звісно він також любить коли його батьки з ним.Тоді вони можуть переглядати фільми і розмовляти хоть до 3-х годин ночі.

-Та все ж ми хвилюємось за тебе,думаю ви з ним швидко поладнаєте,а також ви майже однолітки.-з турботою мовила пані.

-Добре мамо,я постараюсь знайти з ним спільну мову.-погодився Джисон перебираючи в руці якусь штуку,що взяв з ліжка.

-Ой,Джи,мені вже треба йти.Я ще подзвоню тобі.Бувай любий.

-Гаразд,люблю тебе мамо.

Цими словами закінчилась їхня розмова.

Хан відклав телефон і попрямував до вітальні,щоб переглянути якийсь фільм.Соні сів на диван,перед тим взявши з собою снеки,ввімкнув якийсь фільм що обрав не обмірковуючи,та почав перегляд.
Пройшло чимало часу,на годиннику 18:09,Джисон мало не засинав,але по всіх квартирі пролунав дзвінок вхідних дверей.