Нічний клуб (Омегаверс 18+)

Частина 1

Чанбін - омега, нещодавно випустився з універу, 23 роки
Бан Чан - альфа, чоловік у якого відбулась дуже несподівана зустріч з Чанбіном, 27 років

Як і кожної ночі, з п'ятниці на суботу, Бін попивав коктельчики у барі та думав по своє. Що робити далі? Де знайти роботу? Та ці думки покинули його вмить коли він побачив своїх друзів.

– Оооо, кого я бачу. Мінхо, Хьон. Радий вас бачити

– Бачу ти знову за своє, знову думаєш де роботу знайти? - Запитав Хьонджин

– Та, вже всі сайти передивився

– Та не боїсь, знайдем - відказав Мінхо – А поки, може соджу?

Охх, це була погана ідея, черз 1,5 години вже бухі танцювали, а Бін так перепив що навіть не думав що робив

– Нгх, як тебе звать?

Чанбін підійшов до стола де сидів чоловік та пив коньяк із льодом

Він обернувся, подивився і зрозумів що той дуже п'яний та досить спокійно відповів

– Чан, Бан Чан

– Ог, а мене Чанбін. Такі імена схожі. А років скільки?

– Познайомитись захотів? 27

– Всенсі 27, такий старий, так і до 30 недалеко

– Ну якщо старий, то йди собі

– Та нє, у моєму смаку, дай номерок

– Та господи, на

Чан записав на папірці свій номер та простягнув його хлопцю

– О, дяка. Все бувай а то мені ще роботу шукать ик

У думках Бан Чана
/Але нічого такий, навіть гарний

На наступний ранок Біні прокинувся у себе вдома, а на підлозі лежали його дружки

– Боже, голова болить. Прокидайтесь блять, не вистачало мені ще упасти тут

Мінхо та Хьон прокинулись та з такою ж проблемою як у Біна. Нащастя вони знайшли таблетки від голови та челкз хвилин 30 біль пройшла

– І що вчора було? Нічого не пам'ятаю - Запитав Чанбін

– А я що пам'ятаю?

– Я теж нічогісінько

Та коли Бін взяв телефон зразу відкинув у сторону. Та не дивно, він написував тому чоловіку з клубу, тоді й згадав що було

/Боже, невже я йому писав, треба швиденько все видалити та вибачитись

Та було пізно вже щось видаляти, тому що Чан вже встиг все прочитати, тому Чанбін не знайшов кращого способу ніж подзвонити та вибачитись. Хлопці вже пішли та Бін набрався сміливості та подзвонив

*Гудки
– Слухаю
– Бан Чан?
– Так? А це хто?
– Напевно ви мене не пам'ятаєте, але я б хотів вибачитись за учорашнє, не думав що алкоголь так повпливає на мене
– А, згадав, той хлопець який мій номер просив? Та нічного, буває. Не пий якщо такі наслідки
– Добре, дякую. Бувайте
*Дзвінок завершено

– У мене аж серце у п'яти зійшло, але я впорався - проговорив сам собі Біні – Піду прогуляюсь до магазину

Та несподівані зустрічі на цьому не завершилися. Зайшовши до магазину Бін взяв воду та лід і попрямував до каси та почув знайомий голос ззаду себе

–Чанбін? Ти мене переслідуєш чи як? - Запитав Чан

– Оргх, ну взагалі-то ви після мене зайшли

–Та не нервуй ти так. Подумаєш

– Було приємно з вами поговорити але мені потрібно йти

/Може це він мене переслідує?
Подумав Чанбін
/Але все ж, він непоганий, та у моєму смаку. Все треба забути

Через декілька днів Бін все ж знайшов вільне місце у найприсьижнішому офісі. Всі потрібні навички він мав. Тому через 2 дні він іде на співбесіду з босом цього офісу

/А що одягнути?! А ні, все, у мене є костюм, а може водолазку з джинсами? Ну впринципі час ще є

*День Х

Він все ж таки вибрав водолазку

– Мені на 14 зараз час 12:50, супер, якраз встигаю

Бін сидить у черзі через 1 людину повинен іти він, та кожен хто дути зайшов вийшов з недовольним лицем

А ось і його черга, він дуже нервує та думає йти чи ні. Набрався сили і зайшов, Та ледь не впав коли побачив хто сидить на місці боса

–Ти? О боже, я зараз впаду

–Так я, а що не видно, і падати не треба. Ну що, Бін, розповідай що вмієш? Чому бажаєш працювати саме у цьому офісі?