Хлопчик у пошуках моря

Тиша

Блакить майоріла дуже близько до рук. Темне небо відбивалося в піщинках і наганяло вечірній вітер. Десь далеко засвітилися будинки , а за ними і зорі. Тихий неспокій розливався з кожним припливом. Такий тихий що людей тут не було, а якби й хтось прийшов , тиша б роз'їла йому мізки через неконтрольоване бажання кричати. Феліксу ж це подобалося. Смерть під прикриттям затишку . До болю рідний запах солі , що здається вже вп'явся в шкіру хлопця .  Важко повірити в чарівність такого місця , але йому не треба жодних переконань інших. Жодних думок , тільки тиша. Тиша.
***
- Хто мені обіцяв не засиджуватися так довго на пляжі?
Бабця стояла в дверях з дуже загрозливою тачалкою в руках. Коли ж побачила лице внука не смогла стримати теплої посмішки.
- Ти ж знаєш що там ніхто ніколи не ходить.
- Хіба ж ти забув...
- Так так , давним давно мій дідусь тинявся коло моря пізно ввечері, хвилі вирішили що він замислив щось лихе і забрали його в підводне царство, після цього його вже ніхто і ніколи не бачив.
Бабуся скоса на нього глянула наче він щось забув. Фелікс поцілував її щоку і додав:
- Я живу тут все своє життя, обіцяю бути обережним поки не народжу тобі правнуків.
- І після цього
- І після.
Бабуся лагідно погладила його щоку і пішла на кухню. Ноги набухли від кількості піску в черевиках , їх майже неможливо відмити. Але Фелікс не заморочується. Сяк так вдягає навиворіт футболку і сподівається на чергову порцію беззмістовних але таких тихих снів. Його бабуся ще досі так зворушливо вірить в історію з її чоловіком. Начебто дурість можна виправдати містичними казками , це так банально. Прикриваючи романтикою:"він хотів знайти для мене різнобарвну мушлю" це виглядає ще більш нудотно ніж зазвичай. Але попри її божевільні нахили та надмірну любов до романтизму він все ще любить її подан усіх. Власні батьки загинули ще давно за корабельної катастрофи. Щось із керуванням і вантаж і десятком людей спочиває на дні моря. Попри це бабця ніколи не падати духом. Весь час торочила про те що люди лишаються на фото і в серцях , а от власну душу треба берегти і не дерти брудними думками. Тому не треба лишати людей там. В серці тісниться тільки одна душа - бабусина. Тож Фелікс береже не душу а серце. Але тільки мозок вважає це правильним.
***
Запах сирників був майже досконалим якби не вічно пуста банка з варенням.
- Я зварю ще.
- Ну ти просто шеф на п'ять зірок.- посміхнувшись відповіла бабуся.
Фелікс задоволено відкусив шматочок намагаючись жувати двадцять три рази ,чи як там потрібно, але , в будь якому випадку це здавалося важким з таким делікатесом. Сирники це вам не якісь еклери чи круасан.
- Феліксе
Хлопець миттю підняв голову.
- Я мала це сказати ще вчора але не хотіла зіпсувати вечір
- Зіпсований ранок це завжди краще ніж зіпсований вечір.
Бабуся повернулася до сковорідки і мовчки перекинула сирники .
- До нас приїдуть гості.
Фелікс ледве не вивернув із себе такий бажаний і неперевершений делікатес.
- Я знаю що тобі це не подобається, але потрібно виходити із зони комфорту.- Спокійно продовжила вона.- Крім того , ти ж можеш завести друзів. Не можеш ти бути тут док кінця життя один.
- Але я хочу бути один!Мені не потрібно друзів  , я можу прожити життя на одинці тут , удома...
Бабця гримнула по столі
- Крім того ти ж сама говорила що кохання шукати не...
Другий стук і Фелікс замовк.
- Сьогодні по обіді, четверо студентів і дехто з них будуть жити у тебе .
Фелікс здався і болісно покрутив головою.
Це кошмар і ніщо не спаскудить його день так як ця новина. Що ж, можливо це був хибний висновок, адже після обіду точно почався справжній фізичний кошмар.
Хлопці на вигляд двадцяти років стояли на порозі і намагалися посміхатися. Дехто мав фарбоване волосся і навіть тату(що були найбільшим , після куріння і наркотиків, кредом Фелікса). Широкі джинси , навіть ширша футболка і рюкзак обвішаний значками без будь яких значеннь.
- Проходьте , я так рада що ви приїхали. Ніхто й мене н відвідує в ці дні , я так вдячна.- жалісливо белькотіла стара. Це виглядало смішно враховуючи її твердий мов камінь характер і таке ж ставлення до лицемірства.
Хлопець що вигладав старшим за всіх шанобливо вклонився.
- Це ми дуже вдячні за такий прийом.
Хлопець поцілував її в щоку за що Фелікс хотів дати йому по морді.
- Ой ,ти мені лестиш голубчику .- сміючись казала вона.
Хоча й Фелікс був вдячний за те що обійшовся без представлення піднесення тривало недовго. В його кімнаті розмістили двох хлопців що були б однозначно найзагрозливіші друзі на районі (якби вони були). Він навіть не вітався просто грюкнув дверима і вибіг надвір. Подалі від цих метушливих людей. Ненависть точилася , колода наче голка палець. На душі прохолодно , пахне морем. Потрібно вертатися. Він голодний. Що разу як він підходив до дому то більше зростала внутрішня напруга. Через вікно було видно приємну розмову бабці з хлопцями. Це виглядало неприємно. Наче хтось вліз в твоє життя і намагається забрати єдине що в тебе є.