Хочу попередити що ця частина не відноситься до основної історії і є не більш ніж бонусною, не канонною для цього фанфіка(просто гг залишила такою самою і щоб вже не створювати ще один фанфік вирішила зробити просто такий бонус) :3
***
У світі з покон віків існує нове поняття відносин—соулмейти. Їхні душі з'єднані особливим зв'язком, який не розірвеш не заглушиш та не забудеш. Якщо соулмейти зустрічаються, доленосно вони будуть пам'ятати один одного все життя, будуть знати їх краще за будь-кого іншого та відчувати їхню присутність навіть коли вони за тисячі кілометрів, або їх уже взагалі немає на цьому світі. Вся ця енергія поєднання двох душ зберігається у мітках на зап'ясті. З народження у кожної людини є своя мітка. Вона може бути будь якої форми та кольору, але саме у соулмейтів вона однакова.
***
Хіна бігла запізнюючись до школи, захикуючись від довготривалої активності та червоніючи від підвищення температури організму.
*блін блін блін блін*
Ледве втримуючи портфель у руках вона завертає за кут і... врізається в перехожого
-вибачте будь ласка я не хотіла-
Підвівши погляд на блондина у дівчини в серці щось закололо, ніби тисячі голок пронизали її груди. Вона завмерла, розширивши очі, сидячі на асфальті
-якого хуя ну-
Хлопець теж підвів погляд на блондинку, теж розширюючи очі.
*що це за відчуття?*
Хіна потрясла головою та швидко піднялась, піднімаючи портфель
-еее, ну бувайте! гарного дня!!
Побігши далі дівчина хлопнула себе по обличчю від того наскільки тупо це було, поки хлопець, все ще не розуміючи що відбувається теж повільно підвівся та скоса подивився на пробігаючу дивачку у шкільній формі невідомої йому школи з двома хвостами та у гетрах
*і що це було?*
Повівши бровою та хмикнувши, хлопець продовжив іти по своїм справам.
***
Якось після уроків Хіна з декількома однокласницями вирішили піти у кафе, просто перекусити.
-о я чула у них там є шоколадні кексики!!
Підстрибуючи иа заходячи у невеличку кафешку сказала дівчина. Швиденько оглянувши приміщення на предмет вільного столику, одна з подруг блондинки помітила симпатичного хлопця
-о серйозно? де він?
-та ось, ось цей блондин. біля того що з червоним волоссям
Вмить впізнавши незнайомця, у дівчини знову закололо серце
*це уже другий раз коли я його бачу, і кожен раз це відбувається*
Побачивши як обличчя хлопця дивним чином змінилося поки його друг продовжував з ним говорити, дівчина підняла брову. Блондин різко перевів погляд з нього на блондинку, яка враз заховалися за спиною однокласниці
*він теж це відчуває?*
Хіна мимовільно опустила погляд на свою мітку на зап'ясті. Вона була у формі такого собі "вибуху" але при цьому мала ніжно рожевий колір. Це завжди здавалося їй іронічним.
-хей, ти чого? ти його знаєш?
-ні, він просто дивно на мене подивився
Збрехавши, дівчина почервоніла та вирішила приховати це, швиденько зайнявши столик.
-я б із ним познайомилась, хто знає, раптом він мій соулмейт
Серце блондинки почало сильніше стукати, вона не могла заперечити того, що що з нею відбувається не зовсім нормально, адже вона з хлопцем навіть не говорила. Ніби якась невідома сила притягує її до нього та заставляє тіло давати незрозумілі сигнали.
Подруга блондинки підійшла до блондина. Спостерігаючи за цим Хіна не могла розібрати ні єдиного слова, лише помітила що хлопець поглядає на неї.
*він що не може дивитись на ту хто до нього говорить*
-він мене відшив, уявляєш? ну просто якийсь хам, щей не захотів мітку показувати
Усміхнувшись, блондинка ще раз поглянула на свою мітку та зітхнула.
-видно, не доля вам, правда?
***
Минуло 3 місяці, а Хіна все не перестає думати про цього блондина
-я не розумію що таке, він зі мною навіть не говорив, а я не можу викинути його з голови. як мені цього позбутись?
Сидячи на задніх партах на уроці англійської, дівчина вирішила що краще поспілкуватись з однокламницями, ніж слухати дурнуваті Present Simple та Present Continues
-чесно не знаю що це може бути, це дуже дивнт як на мене
-а як на мене все очевидно
Блондинка незрозуміло поглянула на всезнаючу подругу
-і що ж тобі очевидного?
-ви соулмейти
-та ні, дурня, не може бути
-ох правда? чому ж тоді-
-задні парти, ви зовсім подуріли? Хіна до дошки, пишеш мені всі форми оцих дієслів-
*бля*
***
-ну прекрасно
Після уроків почався дощ, а блондинка звісно не взяла парасольки.
-прийдеться так бігти
Поклавши рюкзак на голову як мінімальний захист дівчина побігла в сторону свого дому
*клятий світлофор*
Раптом, Хіна відчула що над головою стало підозріло сухо, повернувши голову вона знову розширила очі від цього відчуття поколювання в грудях.
-тримай, тобі буде потрібніше
З таким ж шокований поглядом блондинка взяла парасольку і кивнула, навіть не помітивши що хлопець відразу ж побіг щоб не помокнути. Кліпнувши кілька разів і зрозумівши, що парасольку варто би було повернути, вона побігла за ним.
-стій! стііій!!
Блондин різко зупинився, обернувся на дівчину та поглянув на неї зверху вниз, поки та пробувала віддихатись
-а дякувати не вчили?
Блондин посміхнувся чим трошки роздратував Хіну
-дякую... ам... можливо, познайомимся?
-а твоя подруга більше не буде до мене причіплятись?
Трохи зніяковівши від цього запитання, блондинка помахала головою та посміялась
-обіцяю
У хлопця раптом виникло дивне відчуття в шлунку, не розуміючи до кінця що це, він просто посміятися у відповідь
-то може, зайдем кудись щоб я не промок наскрізь?
-ой, так так звісно
***
Відтоді, життя дивачки у гетрах зовсім помінялось. Кожного дня вона ходила гуляти з хамом блондином, якого як виявилось звати Кацукі Бакуго. Уже як місяць вони не перестають ходити по кафешках, по дахах і просто шарахатись по всьому місту. Дівчина перестала ходити кудись з подругами, пропускала обіди та не прибирала в кімнаті лиш задля того щоб знову годинами балакати на даху з хлопцем який позичив їй парасольку. Та до сих пір, він так і не показав свою мітку дівчині.
-слухай, а ти не шукав свого соулмейта?
-пф ні, я думаю це маячня, навіщо долі контролювати мене коли я можу сам вибирати людей які мені до душі?
Блондинка відвела погляд
-справедливо, але якщо, скажімо, ти все таки знайдеш свого соулмейта, що ти зробиш?
Блондин усміхнувся
-а ти любиш дойобуватись, так?
-ну просто цікаво
-а тобі все завжди в біса цікаво
Бакуго зітхнув, дивлячись на нічне небо
-мені не потрібен соулмейт поки в мене є ти, ти, я думаю, покищо найкраща людина яку я блять зустрічав. не знаю доля це, чи ні, та мені начхати, похуй мені на цю долю. я не хочу раптом дізнатись що ми з тобою не належим один одному, тому я і не показую тобі свою мітку, не хочу тебе втратити через єбучий малюнок на зап'ясті, розумієш?
-я...
Хіна відвела погляд
-а знаєш що? хочеш знати?
Він нахилився ближче та підняв рукав. Очі дівчини округлились коли вона побачила точнісінько таку саму мітку як в неї. Цей іронічний "єбучий малюнок на зап'ясті" став як остання вода в посуху у Сахарі. Блондинка посміхнулась та підняла свій рукав блузки. Хлопець не виглядав здивованим. Він лиш швидко запустив дівчину у міцні обійми та посміявся
-а я сука знав що це було не просто так
