Зелені очі Парижу

12 Розділ

Я бачив тисячі гарних дівчат але в жодної не було її зелених очей. На моэму шляху жодна дівчина не паморочила мені голоау з першого погляду, з першої хвилини.
Вона заполонили мої диски своїми ванільними парфумами й лісовими очима.

Моя відьмочка...

-Привіт чувак, пробный мені одну людину , номер телефону та місце розташування

-Робочі справи?

-Майже, так, давай тільке без зайвого розголошування?.

Вже через 15 хв на мій емейл надійшло повідомлення, що містило її номер телефону та гіо локацію за якою я міг стежити.

Не довго дусаючи я відкрив сигвючий маячок й чітко почачив куди вона направляється.

Сьогодні мнгі вкрай треба зав'язати з нею розмову. Кожного дня вона поглинає мій Розум все сильше, що мені здасться скоро я не зможу думати спокійно.

Я вдягнув сірі спортивки та чорний одлягаючу футболку.

Думками я вже був там, в кав' ярні в яку вона прямувала.

Я припаркував свою Audi на стоянці біля приміщенні й пішов до входу
Побачив я її одразу але щось не давало мені підійти

- Доброго дня, одне американо, тут, будь ласка - сказав я баристі поглядаючи в правый бік кав' ярні.
-Тримайте - хлопець простягнув мені чашку кави, я розрахувався картою й пішов в протилежний бік дівчини. Сів я так щоб бачити її

Її трішки розтріпане волосся спадало на обличчі й плечі. Вона щось вдумливл шукала в себе в ноутбуці.

Дізнавшись напевно, що я вистежив- врізала б мені тим ноутом по пиці.
Вистежити дівчини шоиб просто поп'ялмтимя на неї в кав' ярні, мені б сказали що я хворий
Ні, я не хворий просто відьмочка наслала на мене заклинання, а я був і не проти
Ще в ту ніч в клубі, коли моє серце пропустил порший нездоровый розряд.

Просидівши так десь хвилин 40 я вирішив підійти до неї
Розумна, гарна, чарівна, відважна відьмочка. Скільки ще загадок про тебе, я розгадаю?

...

-Ти ще працюватимеш? Як що до того щоб я підвіз тебе додому? - запропонував я, сам цього не очікуючи

Чесно кажучи я був впевнений, що вона не погодиться й тоді від її відмови я був би ладен її викрасти.
Лиш би побути з нею хоч на одну хвилину більше, лиш би дивитися в її зелені очі як тільки мені цього захочется, доторкнутися до її душі, поцілувати її вуста.
І серце болить від того що кожного разу відганяють ці думки.
Говячи відкрити, я не хочу тягнути її на небезпеку, бо зі мною небезпечно і заперечувати це безглуздо

-Знаєш, я згодна. Тільки зачекай я заберу свої речі - швидко закинувши все до свого рюкзаку вано була готова
Я обережно забрав його з її рук щоб вона не носила тяжке.
-Та я сама можу понести