Зелені очі Парижу

9 Розділ

Данте Міллер

Мені здаєтьсяю, ніби вона й досі десь поряд, ці налякані але неймовірно гарні зелені очі я ніколи не забуду, буду відчувати аромат її парфумів. Щось солоденьке-ваніль, так, точно це було ваніль з трібкою кислинки

Після клубу я одразу попрямував додому. Хлопці ще залишилися, тож я  побажав їм гарно розвіятися й поїхав

Гарячі струї води допомагали змити весь бруд сьогоднішнього дня, та було й те, що змивати не хотілося. Ця дівчина.. Хто вона? Я не знаю але впевнений - трішки зусиль і я дізнаюся про неї більше чим потрібно було б.
Якщо я чогось і справді хочу - Я це отримаю.
Спитайте в когось хто вже лежить під землею, від моєї руки.

Ставлю собі питання-навіщо мені це?
Тупе питання бо я й гадки нема чим ця зелено ока могла мене зачіпати? одним поглядом?

Мені хотілося пристрелити того довбня та повідрубати йому руки.
Мене охопило такою люттю коли я побачив як хтось наблизився до неї та мало того, проти її волі! Зазвичай я можу нормально  стримати себе та свою агресію але це вибило мене з колії.

Щось змусило мене підвестися та піти в бік до неї. Чи це звичайна вихованність чи цікавість?

Вона виглядала як якась відьмочка зеленооака. Це не може не викликати усмішку на моєму обличчі.
Вся така в чорному та яскраво зелені очі - мов ліс.

На годиннику була 23.00
Мені знадобитися трішки часу і..

Варда Алфі
Восьмерічна дівчинка знайдена в Центральному вокзалі Парижу де її помітив Джейк Алфі. Не байдужий чоловік зробив все можливе, зібрав  всі папери щоб взяти дівчинку собі за дочку.
....

Варда Алфі відчиняє двері до свого хобі. '' Find yourself'' - гелерея, відкриття якої відбулося  12.03.
Дівчина офіційно повідомила, що більше року шукала потенційних, талановитих митців щоб розмістити їхні роботи та показати витвори на весь світ
....

12.03 поліція Парижу повідомляє про зіпсування майна в галереї ''Find yourself''. Невідомий розтрощив картину сомої художниці Варди Алфі.
Діло тимчасово не розглядається.

Це питання мене цікавило, чому діло не розглядається?

Та це лише менше, що я знайшов в інтернеті не говорячи про номер телефону, електрону пошту, де вона живе і т.д. Звісно не обійшлося без хакерських здібностей, що не зробиш коли зелено ока відьмочка захопила твою увагу?!

Завтрішній день обіцяє бути насиченим. Ми з хлопцями плануємо придбати зброю. Наша армія вже давно потребу оновленої а у фірми Алфі вона чудова, принаймні так говорять.
Звісно я знав, що буде вона
...

Авжеш я впізнав її, щойно вона зайшла. Я згадав її образу, та й навіть не забував з того дня вона блукає моїми думками вже як вдома.
Часом ми будуємо стіни навколо свого серця, своїх почутів. Та ці стіни більше схожі на безмежну огорожу.
Намагаємося бути холодними та без почуттів, але коли трапляється мить. Коли серце вже не здається таким холодним. Коли ти вже не можеш сказати, що при погляді на неї мирахи не біжать по шкірі, коли навіть найзліший монстр кине зброю їй до ніг лише якщо її посмішка буде належати йому.
Мы боїмося відчути біль, та не взаємність. Остерігаючи себе від любові намагаємося вберегти себе?
Та чи здатні ми противостояти своїм почуттям, коли розум нам вже не належить?

-Привіт Вардо-що ти дебіл випалив? і звідки ти її ім'я знаєш? Ти ж не скажеш їй що пів ночі блукав по всіх можливих і не можливих сайтах, щоб дізнатися про неї якнайбільше інфи.
Вирас її облича явно говорив що вона мене пам' ятає і я навіть не знаю радіти мені чи ні.

-Вітаю? - запитала вона очікуючи, що можливо я представлю себе.

Я намагався тримати вираз свого обличча максимально непохитним і серйозним.

-Данте.. Данте Міллер - нарешті роздуплившись сказав я

-М..  - вона затихла на милю ніби щось обмірковувала, а потім мовила. - А так, я б сказала навіть найкраще. Впевнена ви певорнетеся за черговою партією та більше не придбаєте ніде  кращого. - тон її голосу змінився та здавалося став більш суворішим.

- Я перечитав всі документи які мені надіслали, поставив підписи та з всим згодний. Коли зброя буле перевезена?
-Чудово, як тільки вам буде зручно її прийняти я найму перевіз та охорону.

'' Чувак це є на скільки тобі нудно живеться, що ти вигадуєш якусь закоханість ''

-Чувак ти , що, її знаєш? - запитав Мартін штурхгувши мене в бік
-З чого ти взяв? - неочікувавши
випалив я
-Та дивилась вона на тебе, ох якось зовсім не звичайно.
-Та незнаю, тобі здалося.
-Егеш ця краля нічогенька. При нагоді запрашу її на каву.
Мене це трішки розлюьтдо, але виду я не показав.
-Не буде в тебе нагоди сказав я та пішов не попрощавшись.

На сьогодні в мене ще було декілька справ тож я вирішив не гаяти час та попрямував в офіс щоб забрати свій ноутбук та пару документів

***

А чи є мені до неї діло?
Напевно є якщо я зараз сиджу в себе вдома та переглядаю місце її розташування.
Ні.. Я не сталкерю її, просто мені цікаво де вона. Вона зараз прямує до галереї