Очі Холодніші За Лід

Життя у Марімото-сана

Минуло два тижні з того часу як Міказукі прокинулася. Уже кілька ночей поспіль вона виходить на вулицю леше ввечері. На очах зазвичай бинти. Горло вже боліло не так сильно а очі могли дивитися на місячне світло.

Що ночі Міказукі тренується. Відточує удари, медетує.

Хоч пройшло не так багато часу, проте Міказукі та Марімото Шиматейру дуже зблизилися і їх можна було назвати батьком та донькою.

Коли до нього приходили відвідувачі, він часто бачив як холодно на них дивилася Міказукі. Проте до нього вона ставилася інакше, дивилася по іншому.

Якось, коли Шиматейру повернувся з лісу де збирав трави для ліків він побачив дивний танець дівчини. Легкі невимушені рухи перетворювалися у бійку. Це було прекрасно.

Шиматейру нічого не сказавши попрямував до будинку і зайнявся вечерею. Приблизно за годину він повернувся у двір.

Міказукі стояла біля стовпа. Холодний зимовий вітер розвівав її волосся а в руках була катана.

Дівчина кількома легкими рухами підскочила і вігнала клиток в вверх стовпа.

Стовп був доволі високим тож поки вона летіла вниз встигла зробити три сальто. Приземлившись вона знову відскочила від землі з такою силою що перелетіла стовп і легко відскочивши від клинка полетіла вниз спиною розпластавши руки.

Коли до землі залишалося зовсім небагато вона доволі легко перевернулася і приземлилася. За секунду вона спіймала клинок що падав за нею.

А тоді вона помітила Марімото.

- А, Шиматейру-сан, ви не проти що я взяла ваш клинок?

- Нічого, я ним усеодно не користуюся.

Дівчина простягнулася чоловікові клинок, мовляв "повертаю".

- Можеш залишити його собі, це дарунок.

- Дякую)

Вже вечеряючи, чоловік пильно поглянув на дівчину. Та спокійно поїдала онігірі з лососем. Пов'язка у неї на очах ніяк не заважала. Коли дівчина поїла, вона подякувала і попрямувала до дверей.

- Міказукі, зажди хвилинку. Я тебе завтра з деким познайомлю. Він приїзджає завтра. Ну а поки йди відпочивай!

Дівчина кивнула і пішла.

Наступний день був похмурим і холодним. Хмари затягнули небо не пропускаючи сонячне світло. Проте ближче до вечора хмари трохи розійшлися.