Очі Холодніші За Лід

Познайомимося ближче

Прийшовши в кімнату Міказукі поклала книги на стіл і вирішила зайнятися раною. Мазь яку вона раніше зробила, зараз настоялася і її властивості покращилися. Двома пальцями Міказукі нанесла мазь на передпліччя і перевязавши рану лягла спати.

                    ***
   Страх почав огортати тіло. Його липкі пальці торкалися шкіри пронизуючи крижаним холодом до самих кісток. Міказукі відчувала на своюїй шиї його холодний подих. Перед очима постали картини двотижневої давності. Руки почали трястися, а на очі навернулися сльози. А коли у носа вдарив запах крові, і душу розтинаючий крик матері, вона отямилася.
- Це лише сон, лише сон, - шепотіла вона.
   По обличчю стікали краплинки холодного поту. Очі бігали туди сюди а все тіло трясло. Міказукі піднялася з ліжка і на ватняних ногах попрямувала на двір. Їй потрібно було свіже повітря щоб заспокоїтися.
   Цей кошмар сниться дівчині ще з першого дня її перебування тут. У ньому вона вже вкотре бачить смерті батьків та брата, чує їхні крики. І все що вона може зробити у цей момент так це просто спостерігати і плакати.
   А коли вона виходила на двір, дихаючи повітрям або медитуючи, все погане одразу ховалося у найглибші глибини душі.
   У носа вдарив приємний запах свіжості. Була ще ніч, але світанок вже наближався. Міказукі легко скочила на гілку дерева, а далі на дах. Батько навчав що дах - найкраще місце для медитації, тож саме з тієї причини Міказукі видерлася на саму його верхівку. Зручно вмостившись у позі лотосу, Сакамото спробувала очистити свідомість. Це в неї власне, вдалося, але не на довго. Думки полонили її голову. "Що робити далі?". Вона уже майже вилікувалася, і вже зовсім скоро їй доведеться покинути будинок Марімото. То куди вона піде далі. "Піти у винищувачі, мабуть, найбільш розумний варіант. Там і гроші на життя можна роздобути, і демонів усіх перебити. Але для початку потрібно пройти відбір. А він вже через місяць, тож якщо я хочу на нього потрапити, маю поспішити. Ааа! Голова просто гуде від усіх цих роздумів!"
   Від мислення відірвало відчуття чієїсь присутності. Міказукі розплющила очі і зустрілася поглядом з ясними зелено-блакитними очима.
- Не проти якщо я приєднаюся? - запитав Шисуї.
   Міказукі лише похитала головою. Дівчина навпаки, була дуже рада що він тут, адже коли Міказукі залишалася на одиниці з собою, думки повністю поглинали її голову.
- Не спиться? - запитав хлопець сідаючи поруч.
- Ні. Тобі теж?
   Шисуї кивнув.
- Як ти пошкодила зір? - запитав раптом він.
- Довга історія. Якщо коротко то на наше селище напав демон, ми кинулися тікати. А що було потім я не занаю. Я прокинулася серед зимового лісу з пошкодженими голосовими зв'язками, і дуже сильним болем в очах. В тому лісі я й пошкодила зір ще більше. Марімото-сан сказав що він з часом відновиться, але якщо піде погіршення, є можливість того що я втрачу зір остаточно.
   Міказукі поглянула на Шисуї. Погляд її сірих очей був тусклий і пустий.
   Настала тиша, Міказукі знову замислилася про своє майбутнє. Сакамото не хотіла думати про це. Хоч вона вже точно вирішила що піде у винищувачі, липкий страх всеодно огортав її тіло. Вона боялася що не зможе помститися за селище а що головніше за батьків і брата. Боялася що в неї не вистачить сил на це.
- Як щодо поєдинку на мечах? - запитав раптом Шисуї.
Міказукі перевела погляд на блондина. Вона була дуже вдячна йому за те що перервав цю тишу, адже думки одразу покинули її голову. Хоч вона знала що вони рано чи пізно повернуться до неї.
- Поєдинку? - перепитала сіроока. - А чого раптом?
- Я непогано володію катаною, всеж таки мене тренував батько а його моя матір. А втім, диханням льоду я не володію, тож дуже хотів би зійтися у спарингу з тією людиною котра ним володіє, тобто тобою.
- Гаразд. Зустрінемося за п'ятнадцять хвилин.
   Міказукі піднялася зі свого місця, підійшла до краю даху і зіскочила на землю. За п'ятнадцять хвилин вона стояла на задньому дворі у білому дзюбані, чорних хакама і катаною у руках. Волосся вона зібрала у високий хвіст з якого вибивалося кілька коротших пасм.
- Б'ємося до першого порізу, - повідомила Міказукі роздумуючи як би то не вбити бідного хлопця, бо не звикла стримуватися.
Шисуї тим часом кивнув і вирішив напасти першим. Він зробив перший випад від якого Міказукі вдалося благополучно ухилитися відскочивши в бік. Хлопець різко розвернувся і збирався нанести ще один удар але був змушений відбиватися від ударів які шквалом летіли з боку Міказукі. Шисуї відскочив і чекав нового удару з боку дівчини. Проте, та не поспішала і вичікувально поглядала на хлопця. Шисуї бачив що дівчина не збирається нападати першою тож вирішив зробити це сам. Проте тієї ж миті Міказукі зробила теж саме. Вони наблизилися один до одного і Шисуї вже готував атаку. Міказукі раптово проскочила під ліктем хлопця тим самим ухилившись від удару і опинившись у нього за спиною. Такого Шисуї не очікував тож зреагував надто пізно. До його шиї доторкнулося лезо чужого меча. Та раптом Міказукі відчула неймовірний азарт від цієї битви тож просто так закінчувати її не збиралася. Шисуї тим часом сильним ударом відбив клинок дівчини і відскочив у бік. Міказукі засміялася від дикого азарту що зростав у її тілі. Така весела битва у неї була лише з братом та й те вже доволі давно. Від згадки про брата Міказукі навіть клинок вкинула з рук і втупилася у підлогу. Шисуї обвів дівчину зацікавленим поглядом і зрозумівши що та не збирається нападати, скористався моментом і напав сам. Він наніс горизонтальний удар, але Міказукі вчасно оговталася і рвучко присіла за мить до удару. Тоді сходила клинок перекрутилася на п'яті і підвелася. В її очах знову запалав азарт і вона напала на Шисуї з новою порцією ударів. Сам хлопець шоковано відбивав удари. Його здивувала надто різка переміна емоцій дівчини. Ще мить тому вона дивилася в підлогу пустим поглядом і навіть клинок згубила. Та вже зараз так азартно наносить удари що від її погляду тілом пробігається сотня мурашок. Проте, Шисуї чомусь не хочеться закінчувати бій. Його пробрало дивною радістю і насолодою від цього поєдинку. Він відбивав удар за ударом допоки йому це не набридло. Він відскочив подалі і сам почав наносити удари. Від більшості дівчина просто ухилялася, але деякі відбивала клинком. Майже одночасно вони зробили замах. Їхні клинки схрестилися, але вже за хвилю розійшлися в різні боки. Клинок Шисуї зачепив зап'ясток дівчини і висковзнувши з рук впав на землю. Клинок Міказукі пролетів трохи довше і зачепивши ногу хлопця встромився після цього в землю.
— Що ж, у нас нічия, — повідомила Міказукі злизуючи кров з рани.
— Схоже на те, — відповів Шисуї.
— Зізнаюся чесно, мені сподобався цей бій. Я вже давно не відчувала такого азарту від бою. Така битва у мене була тільки з старшим братом.
— У тебе є старший брат? Як його звуть? — чогось дуже звеселився Шисуї.
— Був. Його звали Тетсуя.
— Ой вибач, я не хотів.
— Та все нормально, не хвилюйся. Ходімо, перев'яжемо рани.
— Гаразд, — кивнув Шисуї. — Слухай, під час бою я помітив дещо дивне. Твої очі. Вони змінили колір. Раніше вони були сірими а зараз ясно блакитні.
— В цьому немає нічого дивного — подав голос Марімото що несподівано з'явився на порозі будинку. — Її очі завжди мали блакитний колір але через сумні події що відбулися з нею нещодавно вони стали тусклими і пустими через що здавалося що вони сірі. Вважай, що цим боєм ти розбурхав її позитивні почуття і в ній прокинулася жага до життя.
— Он воно як.
   Марімото спостерігав за ними весь час їхньої битви та розмови на даху. Чоловік посміхнувся і повернувся до будинку. Колись і він свого часу влаштовував такі бої.
   Міказукі і Шисуї лише поглянули йому в слід й собі пішли до будинку.