Можливо,не побачу більше
Твоїх очей небесно темних.
Та й може,сліз я пролью меньше.
Пекучих,повні болю сліз отих.
В моїм житті ти відіграла свою роль,
Та вже закінчилась вистава наша.
Тепер не маєш наді мною ти контроль.
І вже не заспокійливими повна моя чаша.
А я б забув тебе,мов страшний сон.
Та не забуду я тебе ніколи.
Твій страшний,повний мук,атракціон.
Яким ти забивала в мою душу голи.
І ту нестерпну гойдалку емоцій
В якій я так повільно помирав.
Від суму,й болю,й темноти ось цій.
В такому стані я ще не проживав.
Ти повбивала всі мої надії,
Усю цю віру у моє майбутнє.
Ти зневажала всі мої події.
І ти знущалась наді мною як востаннє.
Я майже вмер під твоїм впливом.
Такий от "подаруночок" тобі.
І як палало моє серце гнівом,
коли без жалю зраджувала ти мені.
А я терпів,а я с тобою бути хтів
Та розчавила ти мої бажання.
І не побачив більше б гарних нив.
Як би подіяло твоє розтерзання.
А ти верталась,не давала спати
Я гріх на душу через тебе брав.
І правильно ж казала моя мати
Що дарма я всі ці ігри грав.
Дарма я заспокійливі ковтав.
Дарма не спав я в ту серпневу ніч.
Дарма я намагався,повертав.
Дарма я ліз у цю смертельну піч.
О,знаєш,мила,не така ти вже і мила.
Хотів би я щоб те саме ти відчула.
Щоб твого суму розправились вітрила.
І щоб за мене ти з печаллю чула.
Щоб не горіло в твоїй душі щастя.
Щоб ти відчула цей нестепрний біль.
Щоб сльоза капнула на твоє зап'ястя.
Щоб ти до когось приділила цих зусиль.
Тепер моя черга щасливим бути.
І сонце в мою сторону посвітить.
І зможу знову я без тебе розквітнути.
Ну а тобі без мене хай щастить.
