Давня мрія

Розділ 3

Прийшовши додому, Фань Хонсюань одразу чкурнув до ванної, щоб вмити обличчя. До того ж, у нього промайнула думка, що варто було б переодягнутися, перш ніж піти на зустріч до Ю Джеханя. Йому навіть стало смішно з себе, схожого на молодого закоханого юнака. Ні, це не кохання - це лише невзаємна закоханість. Але згадка про те, що Ю Джехань ніколи не був одружений і навіть не мав стосунків, викликала в нього незрозумілі дрібні емоції, які почали вибухати з новою силою.

М'яко, свербляче та наполегливо виринали спогади про те, як він вільно сміявся під променями яскравого сонця того року.

О десятій тридцять Фань Хонсюань постукав у двері Ю Джеханя.

Здавалося, що Ю Джехань тільки-но прийшов додому. Відчинивши двері, він все ще був одягнений у костюм, лише краватка була знята.

«...Ти...», - Ю Джехань, очевидно, вважав появу цієї людини перед собою просто неймовірною. Ці двоє не бачилися відтоді, як закінчили університет. Насправді він навіть не міг пригадати, коли вони востаннє зустрічалися хоча б у галасливому коридорі.

«Я щойно переїхав навпроти тебе», - усміхнувся Фань Хонсюань, показуючи на власні двері.

За цей час Ю Джехань не сильно змінився; він просто здавався трохи дорослішим, ніж в університеті, хоча до загального образу додалися ще окуляри. Він виглядав здивованим, але милим, побачивши Фань Хонсюаня. Його маленькі звички, схоже, не змінилися, він все ще злегка нахиляє шию праворуч... Напевно, коли він усміхється, то він досі трохи червоніє.

Фань Хонсюань усміхнувся й торкнувся свого носа. Несподівано, але він почувався значно спокійніше, ніж уявляв. Тим часом Ю Джехань стояв дуже приголомшеним.

«Не запросиш мене?», - Фань Хонсюань запропонував фрукти, пиво та запрошення, які він тримав у руках.

Ю Джехань простягнув руку, щоб взяти все це, але на мить не зміг ніяк зреагувати: «Ти... одружуєшся?». Його погляд упав на яскраво-червоне запрошення... Хтось, кого він не бачив багато років, раптом переїхав навпроти нього... з новою сім'єю?

Серце Фань Хонсюаня раптово стиснулося, коли він помітив збідніле обличчя Ю Джеханя. Думка, яку він довго придушував, кажучи собі, що це неможливо, знову виринула. Можливо, все-таки Ю Джехань...

«Ні... це від дурного здорованя», - вказав Фань Хонсюань на запрошення в руці: «Йому нарешті вдалося завоювати ту дівчину. Що ж, напевно це було нелегко».