Щоденник. Скло.

2017-2018

6 січня

Після Нового Року я потрапив до лікарні. 

"Невдалий підлітковий експеримент",- сказала мати лікарю.

Вони мене порвали. Ще і трохи і я міг померти. Краще б так і сталося.

Батько дуже злий, але я сподіваюсь, що хоча б місяць до мене ніхто не буде приходити.. будь ласка.

29 березня

Два місяці пройшли чудово в порівнянні з минулим роком. Мені було дуже боляче в той день, але завдяки нього мене два місяці ніхто не гвалтував.. 

Били, я різався, але мене не гвалтували. Дякую..

31 березня

Батько побачив, що я розмовляю з однокласником після школи.. 

"Якщо тобі вже краще я покличу друзів, пограєш з ними"

Друзі. Знову. Я вже відвик від них.

     23:50

Він був разом з ними. Я хочу померти. Я не розумію, як власний батько може таке робити? Може, я не його рідний син? Але і мати мене ні разу не захистила.. може, я взагалі не їх син?

10 квітня

Сьогодні старшокласники насміхалися з мене. Брат розповів своїм друзям, що спав зі мною. Тепер вони знущаються наді мною. Я спробував порізати вени, але в мене не вийшло. Я не зміг надавити так сильно, щоб порізати їх. Сподіваюсь, дорогою до школи мене зіб'є машина. Я цього дуже хочу. В мене немає сил боротися.

25 липня

Давно я не писав сюди. Не було сил. Я вже змирився з друзями. Два місяці з мене знущалися у школі, минулий місяць друзі приходили мало не кожен день. А все через те, що директор дізнався про чутки та хотів йти до поліції. Звичайно батько впевнив, що це лише чутки. Тепер мене переведуть в іншу школу, а друзі будуть приходити частіше. І все через директора.. краще б не цікавився мною. Навіщо йому це? Не треба лізти в моє життя. Не в школі ж це відбувається.

17 серпня

Я втік. Позавчора вони гвалтували мене 8 годин. Я більше не можу перебувати вдома. Але і йти немає куди. Поки що я блукаю лісом. Тут мене точно не знайдуть. Якщо пощастить, знайду хатинку лісника і там залишусь. Я не знаю що мені робити далі, це все занадто складно. Мені лише 12, мені навіть квиток до іншого міста не продадуть без батьків.