Маленька хтива булочка

Розділ 2. На сьогодні з мене досить.

- я знаю, що ти... давно за мною стежиш, але навіщо?

Хлопець перестав обтирати хлопця, вдивляючись уважніше у його лице.

- навіщо? Продовжив Мо Сінь. - за ці два місяці ти слідкуєш за мною по п'ятах... Мо Сінь відвів погляд від мовчазної хлопця, зігнувжи руки в кулаки, він прикусив губу.

- вибач, я того дня... я... не можу собі пробачити... Хлопець накрив очі рукою, через щілини дивився на парубка перед собою.

Мо Сінь остовпів, він сидів мовчки, не знаючи що сказати.
- я... щодо того дня, я все рівно нічого не пам'ятаю, тож...

Хлопчик вирішив змінити тему.
- як, твоє ім'я ?

Обличчя Мо Сіня спотворилося, він підвів погляд вверх, роздумуючи, сказати справжнє чи ім'я цього тіла? Вибір був очевидним.

- некоректно питати про чуже, не привітавшись.

- ах, звісно, моє ім'я, у мене його немає. Це брехня, най відвертіша брехня у моєму житті.

- о, я розумію, мене звати Джі Ба..

- пф---- Хлопець різко сів, стримуючи сміх. - т-твоє ім'я таке цікаве~~... Прикриваючи рот руками, ледве стримуючись від реготом на весь дім, хлопець марнував час в спробах втримати гідний вираз обличчя.

В такий пікантний момент живіт хлопчика завурчав від голоду.

- я піду приготую тобі кашу. Мо Сінь хотів втекти тому побіг не озираючись.

"З самого того дня, ти переслідуєш мене... Цей клятий день мого прибуття у цей світ, я хотів би забути його, назавжди..."

~~~

Холодно... Надто холодно...

- ха... ха... Дихання було надто тяжким та вимушеним, наче горло здавлювала химерна рука.

- хаха, маленький хвойда, ти такий хтивий~~~ хаха

- так ти правий, з нього аж тече, хіхі~

Через незрозумілий дискомфорт Мо Сінь хотів вирватися, але рука на його шиї потягнуло його наверх.

- яке забавне щеня, мені такі довподоби, хєх. Той ляснув омегу по сідницях, жартуючі.

- хей-хей, цей лаодзі також хоче шматочок, дай но мені теж, хіхі~

- хо? я ще не награвся, мф~ той кінчив. - все тепер можеш забирати, хєх ~

І так по колу... Я вже скалічився рахувати, скільки за раз мене ґвалтували, та і згадувати не має сил.

***

Насичений аромат магнолії розноситься по всій кімнаті змішуючись із запахом білого чаю з молоком.

Омега інстинктивно притулися ближче до об'єкту, інтенсивно вдихаючи такий знайомий аромат, дехто, ніжно погладжував омегу по голові, заспокоюючи, від ніжних пестощів, що дихання переплілося, омега поринув незрозуміло куди і як.

~~~

Прокинувшись, хлопець не знайшов людини яка йому допомогла, поруч з ним лежали трави, та і він був сухий та чистий.

Хлопець взяв жменьку й понюхав. У них був гіркий присмак. Виглядали як звичайні засушені трави.

Ще декілька разів подивившись на неї то збоку, то спереду, перед його очима висвітилась табличка з текстом: " Цілющі трави для омег*"

Поряд з текстом була примітка, омега обережно тицьнув на єкрачик, де після єкранчик розгорнувся, перетворюючись на єкран з текстом:

"Вітаємо, ви знайшли рідкісну траву, яка повинна була з'явитися лише у 2 томі "неперевершений Гао Фушу Ал", вам не можна розповсюджувати інформацію про її існування.

Штраф: 20 000 балів.
Ваш баланс: 100 балів.

Підтримітка: Для інших вона буде заблюрена, а отже люди які про її існування не знають будуть думати, що це просто гарна трава. "

-...

Після прочитаного омега впав у ступор. Для нього, на момент його переродження, це було забагато інформації. Краще він подумає про це завтра.

Хлопець ліг назад на циновку, закрив очі та забувся. На сьогодні з мене досить.

__________________________

Дякую всім за прочитання!!!

('▽'ʃ♡ƪ)