Маленька хтива булочка

Розділ 6. Слабкий

Такими темпами, настав день Х. Саме у цей день роздавали зарплатню, бо Мо Сінь не дурний, за для одного вбивства тяжко працювати не буде. Ба більше, треба ж на щось харчуватися.

Вихідний, вже сутеніло, у пабі ставало все більше людей, а отже час.

Мо Сінь пропрацював тут місяць тому вже ознайомився зі всім, як зазвичай він приймав замовлення.

Підходячи до столиків, він записував побажання клієнті, один за одним.

І ось ці виродки зібралися усі за одним столом, про щось балакаючи, один із них помітив Мо Сіня, чоловік подав знак офіціанту¹, аби той підійшов та оформив замовлення.

¹ Не знаю чи були в ту єпоху таке слово офіціант, але най буде.

Мо Сінь підійшов із милою посмішкою.

- чим можу допомогти?

- так, подайте рисове вино із закусками.

- три посудини. Додав чоловік поряд.

- звісно, зачекайте. Поклонившись, Мо Сінь пішов.

План був ідеальним.

~~~

З моменту його працевлаштування пройшло майже два тижні. Кожен день, його мучили сумніви, а чи може він вбити? Чи не стане, потім, серійником? А, чи є тут взагалі поліція?

Потім пройшов ще тиждень, і мабуть він захворів. Бо його постійно, най то буде обід чи вечір, судоми чекали підходящого моменту аби вибухнути, і скрутити його ноги аби він впав, хоч він і лікар але не знає привід для такої реакції.

У той час усе було гаразд, а ж поки не прийшли постійні клієнти, ґаалтівники.

Приймаючи їх побажання, він підслухав їх розмову.

- Старий Ву, та годі через тижня півтора ми підемо звідси, нас ніхто не знає~

-так старий Ву, старий Ї правий, не ламайся, розвієшся перед подорожжю ~

Старий Ву:
- звісно мені усі ці завдання набридли, але ж я не дурний!

-Старий Ву, я тебе так розумію, ах!

- ха? То ти тепер за нього, а горілку  пити, он перший стоїш, то вше зара видно!

-циц, старий Нє твої слова повне лайно, тож заціпся та випий, розслабся!

- маленький Жун а ти знаєшся на підлабузництві!

Розірвався хором сміх.

Хм, то вони через півтора тижні їдуть, я маю вспіти до цього часу....

~~~

Вже майже час, а я і досі не можу це зробити.

Але, якщо я цього не зроблю, в майбутньому вони можуть мені зашкодити, ха~

Сидячи в коморі, зігнутий навпіл, він дряпав свої щиколотки, аби хоч якось заспокоїться.

За такі жорстокі дії над собою, йому прилетіла судома.

Та що ж таке? Я ж п'ю кальцій тож у чому проблема? Ніколи такого не було, дивно.

Поки він занурюватися у себе його шукала Тай, за цей час вони встигли потоваришувати.

- Мо Сінь, Мо Сінь! Нас шукає ґаздиня! Агов! Тху! Тай поклала руки в бока, насупившись, вона продовжувала обшукувати від кімнати персоналу до туалету.

Ідучи стомлена по другому колу, до кутика її очей привиділася скручена постать.

- ТРЯСЦЯ, АААА~ Заплющивши очі від страху вона чекала на якусь дію, але нічого не сталося, вона боягузко відкрила одне око, ні примар ні страшних людей вона не побачила, окрім переляканого Мо Сіня.

Мо Сінь сказав:
-...

Тай сказала:
-...

———————————————————

Дякую за прочитання!

(*ゝ｀ω・)

Мо Сінь: 🗿

Тай: 🗿