А колись...
А колись мене по люблять,
Як ті трави у гаю..
Як ті квіти що так сяють,
Будь барвінком,
Будь трояндою дикою,
Ти ж так вмієш,
Усміхатись як те сонце.
Ти так вмієш,
Бадьорити світанки,
Дарувати полум'яні закати,
Сповіщати про незабутні мрії,
Надихай-надихай той барвінок у саду!
А колись мене обіймуть,
Пригорнуть до свого серця,
Прошепочуть тихо-тихо:
"Я кохаю",
Чи дозволять мені почути?
Хочу пестити ті квітки,
Чарівні,
Хочу придаватись радості,
А не лити гіркі сльози,
Я так втомилась казати " а колись",
А колись то й може буде тая дія,
Та зараз це не те,
Мрія йде, лине як сопілка,
А я буду все ще плекати теє жадання,
Сповнене нереальності дій,
Я хочу теє колись,
Хочу усміхатись справді,
Не за іллюзією лика,
Не за покликом чиїмсь,
Не бадьорити світанки,
Не проводжати заходи огненні,
Просто бути собою,
А колись.. Це буде,
Та не зараз
Може і не в цьому житті...
Тгк: ✨Куточок Космосу
