Дует тихим вечором не схитним,
Грає на душах у людей,
Вона читає, а він грає,
Грають мелодію чогось несущого,
Недосяжного мозоку людей,
Пальцями не осягнеш це,
Лиш тільки серцю це дано,
Дано розуміти вашу гру,
Розуміти гру тих слів,
Та тих ліричних нот.
Вони мають власну мову,
Мову серця та мову нот,
І доносять вони нею,
Свій світ та свою душу,
Не шкодують і того клаптя.
Зоряне покривало опускається на вечір,
А вони разом проводжають сонце
Та зустрічають місяць,
Зорям читають ті вірші,
Щоб достучатись до їх серця,
А зірки вбирають кожне слово,
Слово віри, слово драми, слово душ.
Люди все намагаються врозуміти те прекрасне,
Вслухуються та чують те тихе донесіння мов.
Прошу, прошу.. Продовжуйте!
Приспіть ті зорі врешті-решт,
Достукайтесь до тих сердець,
Сердечності тої людської,
Що забула ту прекрасну мову..
Що закрила власну душу.
Тгк: ✨Куточок Космосу
