- продовжимо? - запитав Хан взявши підручник назад в руки
- ні, я вже не можу. Давай ще зустрінемся, як будеш вільний
- з радістю. Був радий допомогти - з посмішкою Джісон збирав свої речі в рюкзак та встав
- а ти не хочеш ще піти пройтися? - запитав Мінхо
- хочу
Вони вийшли з корпусу та вийшли на вулицю. Знову починалась заметіль. Вони пішли в сторону одного голосного кафе. Там сиділи люди та спілкувалися, голосно сміялися. Мабуть в когось був корпоратив, або просто друзі які вирішили зустрітися. Вони вийшли на площу. Все світилося та покривалося шаром білих блискіток. Потім вони вийшли в парк розмовляючи про вчителів, університет та навчання. Виявилось Хан не любив історію в школі і зараз теж важко в університеті через це, але Мінхо добре пам'ятав дати та багато цікавився цим.
- не хочеш я тобі допоможу з історією
- взаємо допомога? Але ти всеодно будеш повинен піти погуляти зі мною. Я не відчеплюсь
- ей, я сам тобі пропоную зустріч. Я не проти якщо ти не відчепишся - Хан почервонів
Від холоду? Мінхо сказав щось не те?
- я радий - на обличчі з'явилась посмішка
- ну що, пішли? - Мінхо йшов в глибину парку який освічувався яскравими ліхтарями
- куди? - запитав Джісон йдучи за хлопцем спереду
- ти ж не на курточці будеш їздити? Пішли пакет купимо. Чи тобі санчата у якоїсь дитини забрати? Вона плакати буде тому краще не треба
Хан з посмішкою йшов з Мінхо до найближчого магазину. Взявши два найбільших пакети які тільки були, заплатили та пішли назад в парк. Там була одна велика гірка і видно, що на ній вже багато хто катався. Піднявшись разом Хан поїхав першим. Вони каталися та сміялися. Як на диво дітей не було. Потім вони вирішили разом з'їхати. Лі обійняв молодшого заду та тримав його ногами щоб той не від'їхав кудись коли вони будуть їхати вниз. Вони їхали та кричали на весь парк а потім попадали та довго сміялися лежачи на спинах. Мінхо сів та повернувся до Хана який мирно лежав закривши очі. На його обличчя почали падати сніжинки і Лі повернув погляд у верх. Починається снігопад. Треба йти, але так не хочеться. Так не хочеться знову бути самим
