Волошки в траві

Ясна ніч

Розділ 2

Ясна ніч, місяць висвітлює дахи будівель. На прогулянці опівночі, між ясних вулиць, у темному провулку ховалося двоє.

- Чорт забирай! Сейне, ти, що в край сліпий? - пролунав жіночий голос. З-під накидки блимнув блиск заліза, вона невдоволено розмахувала руками.

– А що я? Я взагалі не винний, вони самі вкоротили собі віку! – іншим був чоловік високий як і жінка.

Прямо перед двома особами в плащах лежало троє мертв'яків, свіженьких щойно померли. Ні крапельки крові на бруківці, троє неприємної зовнішності чоловіка сходили піною з рота.

- Та вони вже готові! І як ти не здогадався про отруту у роті?

- Що? І як я повинен був здогадатись? Га? – чоловік сховав меча у піхви, підійшовши до померлих, він присів ближче до одного і почав оглядати його.

- Ай пес з ними... - жінка зняла каптур, у неї був роздратований вираз обличчя, строгі брови склалися в ще більш розлючену криву - ну і що там з ними? Як завжди?

На запитання чорноволосої дами чоловік відповів лише похитуванням голови. Він зняв капюшона, під ним був молодик з майже білими пасмами волосся, які сяяли навіть біля провулку.

- Навіть проти отрути нема, нічогісінько, кишені пусті, одягнені як бідняки.

- Арр... Чорт! Знов нічого! - Жінка роздратовано вдарила лівою рукою об цегляну стіну провулку. - Що за маячня.... Відчуваю собі ідіоткою, ще таке трапитися і вже я вкорочу собі вік... за ними бігаємо?

- Дні три? – чоловік встав і зітхнув – Ні, здається чотири... Так, чотири. – він потер очі – Може подякуємо їм, що ми вже на сьогодні вільні?

- Якби не вони ми б дня два тому вже спали б у затишному ліжку, то плюнь на їхньому трупі як пошану і пішли спати - спокійно сказавши це жінка попрямувала назад.

У відповідь чоловік тільки зітхнув і пішов за нею. Вийшовши на ясну вулицю, їх зустрівши кучер із досить пошарпаною каретою.

- Мадам – чоловік середнього віку вклонився перед жінкою та її супутником. – Прошу сідайте панове, ви напевно втомились.

- Так, Гаральде, не нагадуй – важким зітханням жінка закінчила говорити та швидко заскочила у кабіну карети.

- Дякую, Гаральде, ми дуже втомилися. – молодик стомлено усміхнувся і сів у карету напроти жінки.