дім там, де твоє серце

Частина 4

— Тиждень.

Сайно, який сидів на краю ліжка після огляду Тігнарі, здіймає голову.

— Що?

— Ти залишаєшся у селищі Ґандгарва ще на один тиждень, — як ні в чому не бувало мовить Тігнарі. — Я надішлю листа зі звітом до Академії. А якщо Матри постукають у мої двері, просто поясню їм, що сталося. З цим же не буде проблем, правда? Певен, що вони поставляться з розумінням.

— Чекай... — хмуриться Сайно. — Тиждень — це надто довго.

— Може, варто було замислитися над цим до того, як тобі закортіло поблукати хащами Авідьї, а потім ще й стрімголов кинутися у зону В'янення з незагоєними ранами? — фиркає Тігнарі. — Ти розпоров половину швів, через що зараз у тебе навіть вища температура, ніж була вранці. Нам доведеться пильно стежити за твоєю ногою, оскільки дорогою назад ти взагалі не зміг нею поворухнути. Скажу відверто: станеться диво, якщо ти не підчепив ніяку інфекцію у зоні В'янення...

Здається, до Сайно дійшло, що у нього немає іншого вибору, тому він тихо зітхає і злегка відступає.

— Гаразд.

Тігнарі задоволено посміхається.

— Не засмучуйся так. Я не можу заперечувати той факт, що ти допоміг мені виплутатися з делікатної ситуації, і переважно завдяки твоїм зусиллям нам вдалося так швидко очистити зону В'янення... Цього разу ти доволі дешево відбувся. Але серйозно, більше ніколи так не роби. У тропічному лісі на героїчних вчинках далеко не підеш.

— Я розумію.

— Заради нас обох, я сподіваюсь, що це дійсно так, — видихає Тігнарі. — А зараз прошу мені вибачити, бо я мушу піти перевірити вартових лісу і мандрівників, які з великою ймовірністю теж зазнали впливу В'янення.

Сайно насуплює брови:

— Ти майже не відпочивав відтоді, як ми повернулися...

— І чия в тому провина, як гадаєш? — Тігнарі змірює його незворушним оком. — Крім того, це не той випадок, коли можна все відкласти на потім. Ой, ну ж бо, не дивись на мене так, Сайно, — каже він, роздратований тривогою, що відбилася у Сайно на обличчі. — Немає нічого, з чим би я не впорався. Насправді зараз тобі слід більше хвилюватися за себе.

— Ти ж повернешся, як закінчиш? — питає Сайно, від чого Тігнарі закочує очі.

— Взагалі-то ми у моїй хатинці. Куди ще я можу податися? Якщо тобі полегшає від цього, то так, я неодмінно повернусь. Відпочивай вже, твоєму тілу це явно не завадить.