Переслідування АДЕЛІНИ

.

- Прочитай, - зажадала вона, вже простягаючи
загребущі лапи до телефона, щоб самій побачити відповідь.
Я швидко вхопила його й відкрила повідомлення.
ҐРЕЙСОН: Нарешті ти взялася за розум, крихітко.
Буду о 20:00.
- Не знаю, чи я тобі колись про це казала, але я тебе збіса ненавиджу, - пробурчала я, кидаючи на
Дею ще один сердитий погляд.
Вона усміхнулася й сьорбнула свою випивку.
- Я теж тебе люблю, мала.
— Бляха, Едді, я так скучив, видихнув Ґрейсон мені в шию, трахаючи мене біля стіни.
Уранці на своєму куприку матиму синець. Я зако-тила очі, коли він заходився знову лизати мені шию й заричав, просуваючи прутень між моїх стегон.
Я вирішила, що треба пересилувати себе й випустити трохи пару, тож не скасувала візит Грейсона, хоча й хотілося. А тепер мені хотілося, щоб він пішов.
Я шкодувала про своє рішення.
А він притиснув мене до стіни в моєму моторошному передпокої. Уздовж криваво-червоних стін вишикувалися старомодні бра, між якими висіли портрети моїх предків. Мені здавалося, що вони розглядають мене — свого нащадка, — розіпʼяту просто перед їхніми очима, зі зневагою та розчаруванням.
Із цих бра працювало лише кілька, і здебільшого вони освітлювали павутиння, яким були обплетені.
Більша ж частина передпокою ховалася в темряві, і я чекала, чи виповзе звідти демон із «Прокляття»*, бо тоді я матиму привід утекти.
Ушиваючись, я обовʼязково спіткнулася б об Ґрейсона, і мені не соромно це усвідомлювати.
Він бурмотів мені у вухо якісь брудні речі, коли я помітила, що над нашими головами висить бра.
Якось Ґрейсон між іншим згадав, що боїться павуків.
Цікаво, чи зможу я непомітно дотягнутися до павутин-ня, зняти павука й покласти на Ґрейсонову сорочку?
Це точно змусить його здиміти якнайшвидше, і до того ж він, мабуть, засоромиться й надалі зі мною не розмовлятиме. З усіх боків зиск.
Коли я вже була готова це зробити, він позадкував, відсапуючись після довгого французького поцілунку в саму горлянку, чи що там іще він робив із моєю шиєю. Таке враження, наче він очікував, що вона поцілує його у відповідь.
Його мідного кольору волосся було розкуйовджене моїми руками, на блідій шкірі — червоні плями. Гадаю, такі плями - прокляття рудих.
Із зовнішністю Ґрейсонові поталанило. Він сексу-альний, як гріх, у нього красиве тіло та запаморочлива посмішка. Шкода, що геть не вміє трахатися, а ще - він повний і закінчений гівнюк.
— Ходімо до спальні. Маю бути всередині тебе
просто зараз.
Легкий спазм прокотився моїм животом. Ззовні...
теж пересмикнуло. Я намагалася приховати
• це
й стягнула сорочку через голову. В Ґрейсона концентрація уваги — як у гончака. Як я й очікувала, він негайно забув про мій промах і втупився у цицьки.