Ловець снів

1

Ранок був досить ясним, незважаючи на те, що ще вчора весь день лив дощ. Через відкрите навстіж вікно долинає дзвінкий спів птахів, а промені сонця гріють стару дощату підлогу. Чімін сидить на підлозі біля стіни, крутячи в руках маленьке дзеркальце, розглядаючи вирізаний на корпусі візерунок. Він підібрав його вчора на ринковій площі, відмив від бруду та залишив собі. Краще воно його життя не зробить, але мати в собі щось гарне, хай навіть маленьке, приємно. На старе підвіконня стрибає бродячий рудий кіт і, оглянувши кімнату, натикається поглядом на Чіміна, що сидить поруч.

— Привіт, Персику,— він усміхається, дивлячись на тварину. Цей кіт іноді заглядає до нього, але щоразу тікає назад на вулицю. Мабуть, шукає собі їжу, але в цьому будинку її точно не отримає. Однак продовжує іноді застрибувати на брудне підвіконня.

Чімін ловить дзеркалом промінь світла, пускаючи по підлозі сонячного зайчика. Кіт відразу зістрибує з вікна, починаючи бігати за відблиском, намагаючись зловити. Чімін усміхається, випрямляючи ноги, і розтягує губи у легкій усмішці. Тварині бігати швидко набридає, і він сідає біля людини, обнюхуючи пальці вільної руки. Хлопець легко гладить руду вовну за вухом.

— У мене, як завжди, для тебе немає нічого, крім своєї компанії, Персику,— він усміхається, дивлячись у жовті котячі очі. Насправді він без поняття, чи має ім'я, тому придумав прізвисько сам. Коту все одно не має значення.

У маленькому коридорі за дверима щось з шумом падає, чому Чімін здригається, а Персик швидко застрибує на вікно, лякаючись, і ховається на вулиці. Він завмирає на кілька секунд, але розслаблюється, розуміючи, що до нього ніхто не йде.

Пак Чімін жодного разу за свої вісімнадцять років не почував себе безпечно у власному будинку. Батьки його не хотіли і щодня не забували нагадати про те, що він — лише зайвий рот у цьому будинку. Його практично не годували, зрідка віддавали те, що самі їсти вже не хотіли, а шлунок Чіміна приймав від безвиході. Іноді він міг поцупити щось на ринку, якщо пощастить, або попросити в лаві у пекарів щось за мінімальну роботу.

У кімнату проникає запах свіжого хліба, який, певне, спекла його мати. Батько вчора зміг заробити трохи грошей, принісши додому продуктів та алкоголю, аби відзначити. Чужа радість, підживлена ​​спиртним, зараз розквітає відтінками фіолетового на його стегні та ребрах. Чімін просто не встиг піти з дому та потрапив під гарячу руку.