Холодні піски(За холодними дюнами)|Cold Sands (Beyond the Frore Dunes)|漠上寒沙

Розділ 2. Безвихідь

Молодий чоловік, що стояв переді мною, мав спокійний вираз обличчя з глибокими рисами, густими бровами та блискучими очима під ними. Його губи були стиснуті у тонку лінію, наче він про щось думав, його погляд був пронизливий, мов лезо. Навіть його спокій не міг приховати суворої аури цих очей. На його плечах був важкий комплект блискучих срібних обладунків. Всередині золотого різьблення на його нагрудній пластині був величний яструб.

Я визнаю, що зараз виглядаю просто жахливо: розпатлане волосся, пошматований одяг, брудне обличчя. І ось він, чудово вбраний і владний. Він однозначно має перевагу наді мною. Я брикаюся, не зважаючи на біль, що загрожував черговим відкриттям ран, і струшую з себе трохи бруду. Тоді піднімаю погляд на нього, не лякаючись його величної аури.

Його очі звужуються, а на обличчі з'являється неприязна усмішка.

— Хань Сінь? — Питає він, підіймаючи брови.

Ах, саме те, що й очікувалося від члена королівської родини. Навіть два прості слова, які він вимовив, викликали неперевершене відчуття сили, притаманне лише представникам королівського роду; сильний, але не агресивний, обережний, але не слабкий. Він нагадував мого двоюрідного брата-імператора, який фактично і був моїм двоюрідним братом, якого колись усунули, який був лише на два роки старший за мене. Ніби їх відлили в одній формі. Елегантний та витончений спокій королівської особи, який вирізьблений, оброблений, відшліфований і вдосконалений ще з того дня, як вони народилися в палаці. Вони могли зробити з нього непоганий витвір мистецтва...

Повернувшись до реальності, я помічаю, що Його Високість кронпринц насправді чекає на мою відповідь дуже терпляче й ввічливо, настільки, що я починаю думати, ніби це не він віддав наказ облити мене крижаною водою.

— Чи можу я вважати це підтвердженням?

Його погляд майже настільки гострий, що може проткнути мене наскрізь. Раптом він трохи нахиляється до мене і запитує:

— Як ти ще тримаєшся? Ця піщана буря не для слабаків.

Я спираюся на стовп позаду себе й мружусь, надто ліниво, як на безкорисливого альтруїстичного героя.

— Вам варто відчути відчути це на собі, перш ніж судити про мій стан, Ваша Високосте. Хочете приєднатися?