Старі образи

частина 10

Дівчина провела найкращий день з мамою. Після смерті батька Меліса поринула у навчання,рідко навідуючи маму. З часом у її житті з'явилась робота,часу стало ще менше,а зайнятість зросла. Лише декілька місяців тому,після поранення на завданні,Меліса почала проводити більше часу з мамою.

Попрощавшись,вона поїхала додому,все ж робота не чекатиме.

Наступного ранку дівчина прокинулась о 6:00. Прийняла освіжаючий душ,поснідала та випила кави. Отримавши дзвінок про вбивство,вона поспішила до місця злочину.

- Що у нас? - запитала дівчина у напарника,котрий стояв до неї спиною.

- У нас чоловік,якого втопили два-три дні тому. Більше сказати не можу. - сказав,на превеликий подив,Гліб, - привіт,до речі.

- Мазур? Де Дмитренко? Я ж з ним сьогодні

- Якщо ти не почула,у нас утоплення,а хто з вас ще може пірнати?

- Який розумний,чому ж досі не пірнав? Стоїш сухий.

- На вулиці дощ,не дуже хочеться зараз у воду лізти. - скрививши мармизу відповів Гліб.

- Якби ж тебе хтось питав,Глібчику,лізь давай,нам зачіпки треба. - ляпнувши хлопця по плечу наказала Меліса, - везіть тіло в департамент,а я піду проби візьму.

- Чудово,колись Юзефович,тепер ти. Генеральша. Я за спорядженням.

- Біжи.

Дівчина пройшлася берегом,оглядаючи місцевість. Взявши всі необхідні проби,вона повернулась до місця злочину.

- Ну що,як водичка? - присівши біля хлопця,що щойно виліз з води запитала Меліса.

- Залізь сама і спробуй, - невдоволеним тоном відповів Гліб.

- Чому такий похмурий,Мазуркінс?

- А ти така весела,щось сталось?

- Може і сталось,тобі то що? Зачіпки знайшов?

- Не знайшов,шукати треба там,де його втопили. Вбили його ± два дні тому, останніми днями були вітри та дощі,отже течія була сильною. Треба Гнатич,без нього не обійдусь.

- Зрозуміло,тут ми закінчили,можемо їхати,іхтіандр.

- Та що ти сьогодні загадкова така,ці імена мені даєш дивні,настрій хороший? Щось сталось? - вже сівши у машину,запитав Мазур, - хлопець з'явився?

- Ну хто зна,може і з'явився.

- З'явився? Не зрозумів,хто це такий безсмертний?