Старі образи

частина 9

- Марго?

- Привіт, Мелісо,я зайду?

- Авжеж,проходь, - зачиняючи двері промовила дівчина. - щось сталось?

- Є одне прохання..і я б хотіла аби ти мені допомогла

- Так? Щось серйозне?

- Майже. Я бачила в твоєму інстаграмі фото з цією дівчиною,хто вона? - показуючи їй фото спитала Марго.

- Чесно,не пам'ятаю,ми навіть не знайомились тоді,це фото за минулий рік,я була в Іспанії,там познайомилась з компанією,ми один вечір разом провели і все,а що?

- Та ця дівчина зараз фігурує у нашій справі,а в базах її нема..

- Ось номер мого знайомого,він наче в неї номер брав, поговори з ним

- Мелісо,ти чудо, дякую.

- Будь ласка.

Дівчина не розуміла чому заради цього вона приїхала до її дому. Вона намагалась згадати ім'я тієї дівчини,але на думку нічого не спадало.

Того ж вечора їй зателефонували. На превеликий подив це був Гліб.

- Слухаю

- Привіт,Мелісо,як ти?

- Та нормально, відпочиваю,щось важливе?

- Та ні,просто дзвоню поцікавитись. На вулиці погода хороша,не хочеш може на каву сходити?

- Коли?

- Зараз котра година? 19:20,давай зустрінемось десь,або якщо хочеш, можемо завтра вдень.

- Давай,я не проти,біля мого дому є кав'ярня хороша,можемо потім прогулятись.

-Добре,скинь локацію

- Вже в тебе

- Вилітаю

Вона щойно погодилась на каву з Мазуром?   Це побачення? Що вони будуть робити?
Задаючи собі ці питання,вона побігла одягатись. Вже зібраною вона вийшла з квартири,коли на телефон прийшло повідомлення від хлопця.

- Я вже під під'їздом

Вилітаючи на крилах любові,дівчина зустрічається з Глібом.

- Привіт,ти швидко доволі приїхав.

- Привіт,ти не дуже далеко від мене живеш,тому туди сюди і я вже тут,ходімо? - простягаючи їй напів зігнуту руку запитав він.

- Ходімо, - їхні руки мило сплелись,немов вони пара з 19 століття.

Прогулюючись районом дівчини,вони зупинились біля річки,де миготіли вогні гірлянд.