Фальшиві Обітниці

Пролог

   Лос-Анджелес, сьогодення. Сонце пробивається крісь зашторені вікна поки невгамовні руки печатають клавіатурою якісь тексти.
   Звати володарку цих рук - Каталіна. А печатає вона коди, ну, хакер вона. Ще з підліткового віку зрозумівши що на цьому можна заробити, вона активно шукала наживу в цій сфері. Але щось пішло не так і її зараз розшукує ФБР... І почалося це ще давно. Десять років тому? Коли в підлітковому віці єдина річ яка її цікавила це були - гроші.
   Тарілка гучно розбилася об стіл. Крики лунали квартирою супроводжуючи биття посуду. Єдине чим погла заглушити їх Каталіна це метал рок. Батьки постійно сварилися з малих та невагомих причин, ну не сумісні вони були. Хоча постійно обіцяли що таке не повториться. Фальшиві обіцянки які не мали сенсу, батьки самі знали що обіцяють неможливе.
   Вона одягає другий навушник та виходить з квартири. Виходячи з тухлого під'їзду де валялися вже пусті шприци, вона вдихнула свіже повітря та пішла до самого частішого її відвідання місця, тобто - до комп'ютерного клубу. Ледве нашкребавши грошей на абонемент до нього, вона не сміяла гаяти часу та працювала. Їй повезло що клуб цей, забутий Богом, тому ціни на нього такі низькі. Для програмування їй звісно потрібен власний комп'ютер, але такими темпами вона його не дочекається. Хоча в свої п'ятнадцять вона ходить на роботу, батьки нічого не кажуть проти, навіть навпаки, прошуть грошей, після чого потрібно їх саморуч класти п'яних до ліжку просячи заснути.
   Каталіна мала лише одну подругу, в якій вона бачила ідола та рівнялася на неї, та вона почала помічати, що починає цією ж подругою ігноруватися. І більше їй нічого не лишалося, крім того, щоб заробляти гроші на життя. Згадуючи що їм ще навіть іноді не вистачало на їжу, Каталіна скукожилася.

Частково добре що вона це прожила, але вона б і не сказала що знаходиться на Мальдівах.
   Зараз головне щоб не впіймали та не надрали дупу, а не Мальдіви.
   Каталіна потерла перенісся. Система комп'ютеру сповістила про нове повідомлення щойно надходжене. Вона підняла погляд та відкрила месенджер. Писав хто? Звісно, Кріс. Близька їй людина, та якби не він вона б не ввійшла в цю спільноту комп'ютерних сектантів. Звучить грубо. Але ні, Каталіна ніколи не презирала його за це, вона сама виявила бажання вступити до 《Незнайомців》.
   Хто вони такі? Це спілка анонімних хакерів, які борються з заговорами та виступають за народ. Каталіна вступила з-за цікавості, та звісно з-за бажання заробити по більше грошей. Ні, вона не жаліла за свій вибір, це не в її стилі. Але вона часто думала, що якби вона жила звичайним життям програміста?      Вже ніхто, якщо по правді, не дізнається.
   В сповіщення вона побачила нову вказівку.
   "Джейк, потрібно копнути"
   "Силка на сайт."
   "Це NEO GROUP, ну ти точно чув про них"
   "Займаються сіткою торговельних марок, там машини, техніка і т.д."
   "В їхньому бізнесі почало виливатися якесь лайно, прочисти їх, потрібно буде - лізь в базу, але обережно"
   Так, так, так. Чому саме Джейк?
   Це було щось накшталт псевдо, чи що.
   Звісно реальних імен не можна використовувати. Тоді ризик що чоловіки з автоматами з'являться в тебе під дверима збільшується в двічі. Ось Каталіна і придумала його, а чоловіча стать була обрана не тільки за для більшої анонімності. Вона взяла його бо прекрасно розуміла, що в іншому разі її серйозно сприймати не будуть.         Це ж дівчина!
   Так вона намагалася битися з стереотипами, але для того щоб це зробити, треба для початку достатньо зробити, стати впливовим, а потім вже заявляти про себе як про жінку-хакера. Хоча це небезпечно все ж таки, розповідати про себе так багато.
Повернемося до NEO GROUP. На просторах інтернету все чисто, абсолютно ніяких погрішностей, вони дуже досконало та добре видаляють непотріб з простору. Тому доводиться лізти в чужі труси. Каталіна виправдовувала таке тільки тим, що їх товар споживають люди, це стосується і її напряму. Отож, вона прочистує їхню базу. Яка вірогідність того що вона непомічена? Повинна бути велика. Повинна. Але, хто знає яких вони мають робітників, можливо в них є свої хакери.
   Та ладно, Каталіну це не хвилює, бо вона достатньо впевнена в собі та своїх можливостях. Все ж таки, вже дуже багато років вона в цій сфері.
   Тут вона дещо знаходить. Якийсь малесенький медіа-файл. Відео на 11 секунд. Каталіна одразу вмикає його.
На цьому відео був зображений якийсь юнак, приблизно таких же років як вона сама.
   Він нещадно бив когось ногами.
   Той кого били здригався в судоргах від побоїв та болісно стогнав.
   Каталіна звела брови.
   Звісно, вона вже багато бачила такого та навіть гірше, скільки всього не побачиш на просторах інтернету.
   І все ж, вона всім серцем призирає таких виродків.
   Той хто знімає за камерою зловісно сміється і вигукує щось битому хлопцеві.
   Відео закінчується.
   От воно - наше суспільство.
   Гниле. Честве. Бридке.
   Вона виділила обличчя нападника шукаючи особу. Знайдений хлопець - Робін Вессер. Синуля одного з голів NEO GROUP.
   Звісно, це ж багачі, звідки їм знати, як це жити рахуючи кожну копійку?
   Каталіна стиснула мишку та завантажила файл на комп'ютер. Швидко перекинувши    Крісу, вона дала звіт.
   "Фу, тошнить"
   "Це - Робін Вессер, син Джейкоба Вессера, одного з голів NEO GROUP"
   "Знаєш, дивно що це було в їхній базі"
   "Типу я б не став таке особисте тримати там"
   "Накшталт NEO GROUP, в них дуже хороший захист, я ледве проліз, вибач"
   "Я ще щось пошукаю, але чесно, можливо їхня безпека данних надто сильна задля мене"
   Каталіна відкинулася на спинку крісла та зітхнула, спина боліла неможливо. Треба відпочити.