Фальшиві Обітниці

1 Розділ

   Отож, місце знаходження Джейка є, але в якій саме квартирі - це їхні хакери сказати не можуть. Вже що залишається робити Біллу: грати в детектива та таким чином викрити його.
   Оглядаючи будинок з цього місця знаходження, Білл був приємно здивований.     Це була відносно нова будівля, а не якась будка на кінці світу. Камер тут ніде немає, проте це не так і погано, хоча було б краще все ж таки якби вони були, можливо.
   Як він зайшов до під'їзду, то одразу натрапив на якусь сварку, незнайомі чоловік та жінка кричали одне на одного. Жалюгідне видовище. Він ковзнув по них поглядом та пройшов до ліфтової кабіни. Звісно щоб він не бродив тут, як якийсь скуф, йому надали місце проживання. Ніхто не впевнений коли конкретно ця місія закінчиться.
   Двері ліфту знову відчинилися і він вийшов з кабіни проходячи коридорами вздовж до своєї квартири. З хвилини на хвилину повинна з'явитися рієлторка яка дасть ключі та покаже квартиру. Вибору в Білла так то не було, тому він погодиться на любий варіант.    Він дійшов до потрібної двері, оглянув її: замок, якість дверей - все наче в порядку.
Замок відчинення дверей пролунав десь позаду, він повернувся та побачив незнайомку навпроти себе.
   Дівчина з темним каштановим волоссям та такими ж очами вийшла та заперла замок ключем. Повернувшись, вона помітила незнайомця та завмерла, якийсь час вона роздивлялася його. Вона оглядала статуру невідомого їй чоловіка, відмітивши що він достатньо гарно та доглянуто виглядає, вона нервово поправила навушники, з-за поганої шумоізоляції музику яких можна було почути навіть на відстані двох метрів, та пішла собі.
   Білл проводив її поглядом поки не побачив щось, що впало на підлогу після того як вона пронеслася перед ним.
Він був готовий гукнути її, але вона вже скрилася за поворотом, схоже пішла вона сходинками, що достатньо дивно в наш час, можливо спортсменка подумав він.
Білл підійшов до малесенької річчі, яка впала, та з близька побачив що насправді це просто брелок. Він мав вигляд медузи: блакитна трохи прозора шапочка та на ниточках бісер імітуючи її жало. Він піднявся, незвичний брелок, і насправді дуже гарний відмітив він. Він думав як його можна залишити, щоб володарка його знайшла, але його хтось окликнув.
   -Алексе! Ви вже тут.
   Жіночка років сорока квапливо підійшла до нього та усміхнулася. Білл автоматично заховав кудись брелок і повернувся до неї.
   -Доброго дня, пані. - цей раз він грав милого та життярадісного хлопця який дуже легко йде на контакт.
   -Давайте я вам скоріше покажу вашу квартиру.
   Вона дістала з кишені зв'язку ключів та почала шукати потрібний. Квапливо вона відчинила двері та пропустила його до нової квартири.
   -Обладнання все нове, дуже хорошої якості. - вона почала щось розповідати далі, щось що Білл майже й не слухав пропускаючи нецікаві моменти.
   -Вітальня тут, - вона ходила та показувала кімнати адна за одною. - Це кухня.
   -А що в вас з звукоізоляцією?
   Ненароком запитав він. Рієлторка одразу заметушилася та трохи почервоніла сприймаючи його запитання по своєму.
   -Не хвилюйтеся, стіни достатньо хороші для особистих справ.
   Білл посміхнувся кутиком губ вже уявляючи, яка ізоляція звуку буде від пострілу.
   Кімнати в чорно-білому кольорі, стиль лофт. Претензій в Білла у всякому разі немає, він не збирається тут залишатися довше ніж на неділю.
   Він довго чекав поки вона закінчить, щоб нарешті самому оглянути цю квартиру.
Сплативши оренду, Білл провів її з квартири мило киваючи на якісь її пусті балачки.
   -Ох, Алексе, ви так на мого сина схожий! - натхненно торохтіла вона.
   -Обов'язково колись познайомите мене з ним, на все добре, місіс Фейрчайлд.
Захлопнувши перед її носом двері він полегшено зітхнув. Він подивився на свою квартиру вже по нормальному, оцінюючи її практичність. Достатньо просторно і зручно. Вікна з виглядом на місто.
   Білл знову пройшовся по кімнатам заглядаючи під кожну тумбу та полицю на наявність можливих прослушок або жучків. Їх у всякому разі не було, але установа про обстеження тим часових місць проживань вимагає таких ритуалів кожен раз змінюючи місце життя або кожен місяць проживання в квартирі.
   Після чого він поліз в свою сумку та витягнув два кольта. Пістолети були в звичайному для нього чорному кольорі. Білл оглянув їх на придатність, після чого один сховав під подушку, а інший біля входу, під тумбою.
   Видихнувши, Білл спокійно пройшов до вітальні та задумався: просто так Джейка не знайдеш, яка вірогідність того, що він по всім параметрам звичайний мужик, який не слідкує за зовнішнім видом? Живучи в такому охайному будинку наврядчи він справді таким буде. Можливо, це якийсь зашуганий хлопчина?