Розділ 3

4 0 0
                                    

Не знаю хто може вважати це мінусом, але для мене те, що у місті настільки багато людей, що на тебе усім начхати, є найбільшим плюсом. І хоч це й так, але ходити без маскування все одно що обклеїли себе позначками "потенційна мішень" та лише чекати коли тебе пов'яжуть.

Так, пройшло п'ять років; так, моя природна зовнішність змінилася, а фігура стала більш жіночною; так, я не є настільки "свіжою" ціллю для мисливців, як нові розкриті перевертні. І тим не менш я не можу ризикувати.

Востаннє перевіривши чи все купила за списком, хоча "купила" це дуже гучно сказано, я підійшла до найближчого вікна та подивилася на своє відображення.

Сьогоднішнє маскування було у вигляді дівчинки-підлітка із темним густим волоссям зібраним на маківці, а щоки покриті ластовинням. Зовсім не схожа на мене, навіть одяг інший, новіший та відповідний середньостатистичний мешканці міста. Це бачать усі, але варто мені подивитися на себе та не сприймати себе під маскуванням, як ясно бачу трішки брудний після посиденьок на піску одяг, так само як і взуття, яке потрібно замінити.

Пам'ятаю, як ледь не підскочила від великої кількості води, що пройшла крізь щілини, коли кілька тижнів тому вступила в калюжу. І якщо мисливці вважали, що першою моєю зміною у зовнішності буде відрізати або пофарбувати волосся, як у більшості фільмах, де героїня має ховатися, тоді вони помилялися. Не сказати, що воно стало дуже довгим, але вже досягло лінії талії, а не лопаток.

Спустившись вулицею нижче, мою увагу привернула залізячка у провулку, і щось мені підказувало, що це саме одна із потрібних Меліху деталей. Принаймні я на це сподіваюся. У іншому випадку може переплавити, чи що він там робить з металом.


Перед тим я підійти туди, я озирнулася, ніби якби мене помітили за підбиранням чогось з землі, донесли б у поліцію. Хоча я іноді навіть не соромлюся залізти подивитися, що у найближчому сміттєвому баку. Але ж я знайшла там доволі непогану куртку на зиму, лише трішки підшити та попрати, тому яка різниця?

– Нумо подивимось... – присівши біля цього шматочка металу, я дістала із кишені окремий список від вовчика-братика, і подивилася на малюнок з написом, а після порівняла його з залізячкою, всміхнувшись, коли предмет та малюнок збіглися. – Чудово, ідеш зі мною.

Вибір породжує наслідкиWhere stories live. Discover now