Я його знаю.

5 1 0
                                    

Це був вечер того ж дня, я лежала на підлозі не розуміючи що робити, до мене зайшов Юго і глянув на мене і на валізу яку я не могла ніяк зібрати.

- Югооооо... Я не знаю що брати, там така спека що мені здається я всю валізу ліків візьму. Я трохи пожартувала, але мене це не врятувала.

- Для початку візьми саме легке, а потім подумаємо. Він відповів і сів біля мене, Юго теж був сумний, він не подавав емоції але я вміла розпізнати таких людей.

Я сіла і знов почала перебирати валізу, це було складно ніш зробити собі образ в якому я буду їхати. До часу ночі я справилась, у кімнату зайшов Тінь.

- Привіт, вже зібрав валізу? Спитала я його, він сів за стол де я сиділа і дивилася у телефон.

- Так. Тримай, це спеціальні навушники у яких ти будеш чути тільки суперника. Укіо поклав посеред столу бездротові навушники, я взяла їх у руку і трохи покрутила, Укіо знав що я не люблю багато людей, і якщо вони будуть щось кричати я не зможу нормально щось зробити.

- Дякую, як мій кінь? Я поклала навушники собі у сумку яка була на одному із стільчиків.

- Він вже звик до літака, тож завтра ранком його швидко зможуть посадити у літак. Він промовив з маленькою посмішкою, Укіо любив коней як і я, я навіть давала йому прокотитися на Котцу.

- Гаразд, я мабуть піду лягати спати, ти теж лягай спати. На добраніч. З посмішкою промовив Укіо і пішов, я тільки встигла крикнути йому «На добраніч».

Я не довго сиділа у телефоні, тож вирішила лягти спати.

На наступний день ми прокинулись раненько, щоб раніше вилетіти, коня погрузили у літак, через декілька хвилин ми зайшли у літак, всі розмовляли з Ксандером окрім мене, я писала своєї подругі Каріни, вона була молодше мене але вміла посміятися, і вважай що я та сама подруга яка може знайти будь кого.

- " Ти щось знаєш про оцього хлопця, якого ти мені писала?" Написала Каріна.

- " Його звуть Рен Ву Сан. Я знаю його слабкі місця." Написала я, так це мене навчив Укіо і Шу, з Шу я не так багато часу проводжу але він мене навчив стримувати свої думки, а Укіо навчив бачити слабкі місця у суперника.

- " Знов ти мені нічого не хочеш казати." Написала вона, ми з нею не так давно почали дружити але вона вже знає мене на всі 50%.

- " Знаєш, я не багато чого знаю про це місце, але... Там буде багато людей, тож бережи себе."

- " Гаразд. До речі не приїдеш до мене? Поглянеш як я б'юсь!" Відповіла я з посмішкою на губах.

- " Обов'язково прийду!"

Потім ми ще трохи поговорили і я почала слухати музику, нам лишилося всього 2 години до Бразилії.

Я зламаю тебе! | Бейблейд УкраїнаWhere stories live. Discover now