-Маленька дівчина Емелі.... Ох Емелі! Як я тебе люблю, ти навідь не уявляєш моєї любові до тебе! Ти завжди зустрічала мене з усмішкою, іноді зі сльозами на щоках, але завжди весела! А як ти любиш червоні троянди! Можеш любуватися ними хоч до слідуючого ранку. Твоє миле дитяче лице завжди було м'яке, як хмаринка. А світле волосся по плечі, а світлі очі які блистіли так, як жодна перлина в мушлі! Ах моя Емелі!
Це могло бути безкінечним, як щоб Нанe не злякався вихователя в інтернаті. Трохи про мене ви вже взнали, але ще багато чого треба знати щоб розуміти хто я, що я.
Батьки покинули мене після того, як я перестала з ними розмовляти та ігнорувати вже в віці коли дитина всім цікавиться, я була не така. Я любила свій світ, своїх друзів та дядечка Нано. Це дуже спокійний чоловік, але він дуже боїться всіх смертних, він розповідає смішні історії, грає зі мною.
Він полюбляє писати музику, його улюбленний жанр Джаз та глем-метал. Ми з задоволенням слухаємо мелодії які нам разом по душі.
Він добріше ніж здається, він лагідний. Просто... цікава зовнішність! В нього подряпані очі із за кота моєї подруги, Тохи. Вона класна і ми з нею подружилися з моменту нашої любові до малювання. Ми любимо малювати тварин та моїх істот! Я кажу як він виглядає, а вона відгадує його і малює, а вона навпаки так з тваринами.
Нане зі мною з самого малку, здається навідь з живота матері. В мене з ним зв'язок сильніший ніж в когось хто дружить з реальними людьми. Дядечко нікому, нічого не розповість, а люди можуть розбовтатися і сказати зайвого. Тому із друзів-людей в мене тільки Тоха!
ВИ ЧИТАЄТЕ
Таємниця дивних істот
Paranormaleдівчинка Емелі з дитинства мріяла дізнатися про істот яких вона бачить. Вони ведуть її все далі й далі даючи їй різні завдання які стають ще складнішими з кожним разом