Друга принцеса

Частина 1

"Телепатія"
Був ранок нас так ніхто й не погодував.  Ми не здивовані.
Тому ми почали обговорювати сьогодення.
-Якщо подумати то це наш 5 день народження. - міркувала Арієн
-І що з того.  До нас нікому немає діла. - відповів Арджен
-Ти маєш рацію, але ментально нам 23.
-Арієн тут же Аріса!
-Я ж просила називати мене Ріса.  Та я теж переродилася.
-Що?!-Здивувалися вони
-І так мені ментально 18.
-Тобто ти померла в 13. Але як?  -Запитав Арджен
-Дуже просто, мене збила машина.
Раптом ми почули шум за дверима.  Ми різко підірвалися і побігли до картини.
- "Значить ми все-таки поїмо"-сказала Арієн по телепатії
-"Так"-відповіла я
- "Як ти потрапила до нас у телепатію"-запитав Арджен
- "Я тут спочатку була, але не говорила нічого".
-"Добре здається Рурахель пішла"
-"Давайте ви тут ще посидите, а я піду перевірю" - сказала я
Як тільки я вийшла з укриття вбігла Рурахель і почала кричати
-Де вони?-кричала вона
-Ви про кого?- Прикидаючись, що нічого не розумію я намагалася втихомирити її.
-Ах ти дрібна мерзота я у кого питаю!?-крикнула вона замахнувшись.
-Я не повинна відповідати не тверезій людині.
Як тільки я це сказала, мені прилетіла підщочина.
-Як Ти з матір'ю розмовляєш?!
І кинувши в мене вазу, вона пішла.
Як тільки Рурахель пішла близнюки, вибігли з укриття й підбігли до сестри.
-Ти молодша за нас але більше отримуєш.  Може почнеш себе берегти?-хвилюючись вимовив Арджен на одному подиху.
-Пробач я просто хочу вас уберегти.
-Ти не повинна жертвувати собою заради нас. - трохи сердито сказала Арієн.
-Я розумію, але мовчати теж не вихід.
-Добре, давайте коли стемніє погуляємо в саду?-запропонував Арджен
-Ми не проти правда Ріса?
-Так.  Але давайте будемо обережними у мене погане передчуття.
Ввечері ми втекли.  І після того, як наїлися фруктів, то залізли на дерево.  Незабаром я відчула, що за нами стежать.
- "За нами спостерігають краще повернутися назад" - передала я їм подумки.
Як тільки я це сказала ми почули холодний голос.
-Хто ви?
І в той момент місяць почав світити яскравіше. Тоді я побачила здивування на його обличчі.
-Ох ... Тут дуже високо може спустіться?-Спитав незнайомець
Ми не довільно почали тремтіти.  Ну як тремтіти швидше Арієн і Арджен тремтіли, а я намагалася згадати хто цей чоловік.
- Чи міг би я дізнатися ваші імена?
-А ... Арієн
-А ... Арджен
-А тебе як звати?-Звернувся він до мене
-А сенс вам знати наші імена?
Побачивши, що я теж почала тремтіти, він зняв з себе піджак і накинув на нас.
-До наступних зустрічей.-відповів він зістрибуючи
-"Давайте повертатися" - сказав Арджен
-" Давайте тільки завтра мене після обіду не буде"-відповіла я
-"Чому?"-Задала питання Арієн
-"Просто справи є"
-"Добре"
Підходячи до будинку ми побачили злу Рурахель, яка підходила до сухої гілки.  Зрозумівши, що зараз станеться, я закрила близнюками очі.  А сама відвернулася.