До Чого Доведе Кохання? Початок, Як В Всіх, Але Потім..

8 розділ

* Від імені Тома *
Коли лікар вийшов встала і обійняла мене, а потім сіла на коліна і поцілувала мене в щоку. Вона сиділа наче маленька дитина на руках. Потім я зрозумів, що вона спить. І як бути? Я просто поставив голову їй на голову і ми так разом заснули.
                           
                              * * *
Я прокинувся в палаті на тому ж кріслі, але Ізабелли не було в кімнаті. Біля мене стояла мила дівчинка. Серед всієї темряви вона світилася.
- Тату, це ти? Я так скучаю..
- Ти хто?
- Ти мене не впізнаєш, а і правда.. мене ж так і не існувало...
- Ти хто питаюся!!
- Я твоя донька, але не народжена... Мама ж померла.. і ти також..
- Як це? Я ж живий! І я знаю це!!
- Зараз так, але потім ні, папа. Мені час іти - І дівчинка зникла. Потім я проснувся і зрозумів - це лише сон. Моя кохана була ще й досі в мене на колінах, а на вулиці темно. Я взяв телефон і побачив, що було 43 повідомлення від Білла. Я подзвонив йому.
- Привіт, Білл..
- Ало, ти там як? Як Ізабелла?
- Все добре, вона спить..
- Чого ти такий сумний?
- Я просто сонний
- Мм, ясно.. Я хотів сказати, що ми прийдемо всі за пів години.. Тоді папа!
- Па.. - але він уже скинув трубку. Дівчина у мене на колінах щось пробурмотіла і прокинулася. Вона сказала щось потипу: Доню, ти де?
- Ізабелл, ти чого? Щось наснилося?
- Де моя донька?! - Вона зістрибнула з моїх колін і почала роздивлятися все навколо.
- Яка донька?
- Ну така з руденьким волоссям, як в мене..
- Тут нікого немає, тобі, мабуть, приснилося.. - дуже дивно, мені також снилася така дівчинка..
- Угу, мабуть, просто сон.. вона казала, що ми з тобою помремо.. - з ледь видними сльозами на очах сказала вона. Я обійняв її і заспокоював. Вона сказала щось, але дуже невнятно. Я перепитав, що таке і вона сказала подивитися в її рюкзак. Там мала бути фіолетова коробка. Це мав бути ще один подарунок. Я дістав і там стояла така ж футболка, як в нас. З гітарою, але вона була зовсім маленька. Також там був сертифікат в мій улюблений музичний магазин.
- Дякуююю, це прекрасні подарунки!!
* Від імені Ізабелли *
Він був дуже радий. Я бачила щастя в його очах. Якщо він радий, то я також. Він побачив ще одну коробку в рюкзаку. Той самий подарунок для Білла з дитячого магазину. Він розсміявся. Його посмішка заворожує. Я дивилася на нього і все навколо наче зникло. Я чула тільки його сміх, аж тут. Стукіт в двері. Туди зайшла Кораліна, Білл, Густав та Георг. Дівчини Георга не було. Вона мене навіть не знала.
- Привііт всім!! - сказав Білл - Том, а, що це в тебе в руках? - він тримав футболочку для нашої майбутньої дитини.
- Це подарунок від Ізабелли! В нас такі сімейні. Бачиш на мені та на ній така ж.
- Ясненько.. - відповів Білл
- Доречі, Білл!! - я встала з ліжка і пішла до рюкзака. Я взяла його подарунок. - Це тобі!!
- Це, що, дитячий мікрофон?! - 
- ХАХАХХВХВХ - почав сміятися Густав. Всі почали сміятися, а Білл аж почав сльозитися від сміху. Кораліна обійняла його і почала дразнитися, що мікрофон по стилю його повна протилежність. Ми всі сміялися. Потім зайшов лікар і сказав, що вже в лікарні нічний час і всім варто піти. Я вмовила лікаря, щоб Том лишився. Том сказав, що я і так в приватній палаті, тому йому посидіти збоку проблеми не буде. Лікар зітхнув і дозволив. Він пішов і в коридорі виключилося світло. Том сів на крісло збоку ліжка і поставив руку мені на плече. Ми так і заснули.
                                  * * *
Весь тиждень друзі провідували нас, але нічого цікавого не було. Коли мені зробили УЗД, то виявилося, що я лишень на 2 або 3 тижні. Це був маленький термін. Ми все дізналися про здоров'я і поїхали на квартиру. Там все покрилося порохами, бо ніхто не прибирав протягом усього тижня.
* Від лиця автора *
Том починав думати над подарунком для його коханої, але він знав, що це буде. Це був би найкращий подарунок.