Той, Хто Мене Врятував

1

СОФІЯ

Адреналін зашкалює у крові, серце калатає і здається готове вилетіти з грудей. На плечах рюбзак, який на половину пустий, і половина його вмісту мені не потрібна. Проте я згрібала все що могла, і так уже через вікно тікала.
Отже підсумуємо, зараз за мною женуться бандюки яким мене пообіцяв власний брат. Я досі на нього зла, придурок. Як можна рідну сестру програти. Та ще й на спір. Знав же падло що не вигравав спір ще ні одного разу. Хоч би продав то гроші були.
Але добре програв, могла б втекти далеко якби цей виродок паспорта мого не забрав. Я женуся по нічній трасі в здається що зараз злечу. По залу ніби нікого не має.
Блять! Є, щойно я проїхала поворот і кілька машин які їхали по ньому завернули за мною. Чорт, бензин не вічний, а зупинитися заправитися часу не має. Бачу тільки один вихід. Як казала моя мати "всруся но не покорюся". Треба якось десь так впасти щоб добре вдаритися головою.
Ось і предмет мого самогубства, стовп. Я і так на максимальній швидкості тому залишилося тільки правильно зробити ривок. І в мене вийшло, врізалася я добре, потім ще й на асфальт впала разом з цим мотоциклом, зрозуміла що щось тече по щоці, схоже кров. А я живуча раз ще при м'якій такі свідомості. Чую як зупиняться машини. Звуки стають все тихіші. Голоси людей ніби віддаляються. Останнє що почула це була фраза чоловіка який схоже першим до мене підбіг.
–Чорт якщо вона помре то ми підемо на той свій за нею.
А далі все, пустота. Ось і прийом мій кінець.