Той, Хто Мене Врятував

5

І ми поїхали, мене досі трусило. Я б ніколи не розплакалася перед ним якби знала точно, що завтра знову побачу їхні пики. Я б терпіла, а потім плакала б у ванній. Ну й хай, бог з ним.
–Хочеш планувати весілля? – Голос Маттео вириває мене з думок.
Спочатку я не зрозуміла яке весілля, а вже через хвилину ступору я зрозуміла.
–Якщо планувати буду я то одружитися ми зможемо мінімуму через пару років. – Я хотіла спати, знову, і куди мені тепер подітись, якщо тільки не сподіватися на допомогу цього чоловіка.
–Ну значить будуть тобі допомагати. – усміхнувся він.
І далі все як у тумані, Маттео ще щось говорив але коли зрозумів, що я засинаю то закрив рота.
Прокинулася я коли почула, що чоловік вийшов з машини. Хотілося потягнутись, але все ж таки поки що тільки позіхнула. Він вже відкрив двері біля мене і дивився мені в очі.
–Бери коробку - Я передала йому коробку, яку закинули на заднє сидіння його машини. Добре що не довелося шукати де вона поділася.
Ледь вилізши з машини, не отримавши жодних тяжких тілесних поранень, я почала оглядатися.
А будиночок в нього нічого собі.
Поки я оглядалася по сторонах то Маттео віддав ключі від машини охоронцю, а сам оглянувся на мене.
–Ходімо, бо якщо я ще трохи тут постою то засну на місці. – Я знову позіхнула, хочу нормально поспати.
В лікарні чомусь не могла заснути, а якщо й засинала то прокидалася від будь якого шурхотіння. Там атмосфера не та, будь якої миті може прийти медсестра з уколом і все, сну капець.
Ми зайшли в будинок, ну добре що в середині на циганські хороми не схоже. Бог його знає як називається цей стиль, але око не ріже. Все таке в міру, стримані кольори.
–Після завтра ми їдемо до моїх батьків. – Сказав він коли ми йшли по сходах. – А ось і твоя кімната. – Він вказав на двері посередині коридору.
Швидко кивнушви, я сховалася за дверима кімнати. Бажання розмовляти різко зникло. А він схоже й не заперечував. Завтра ми ще точно побачимось.
А поки що я буду намагатися змиритися з цим болем від зради. Рідний брат програв мене. Від  батька я нічого не очікувала, він тільки і чекав можливості здати мене комусь. Ну ось, їхні мрії й сподівання здійснюються.