Для тебе я стану поганим

Розділ 24

Алана

Через два місяці

Гіпнотизую стрілку на годиннику, безглуздо сподіваючись, що зумію змусити її рухатися швидше. Якби. Все з точністю до навпаки - чим довше я стежу за часом, тим сильніше воно загальмовує свій рух. І це так дивно.

Раніше мої робочі дні в Milliforall пролітали зі швидкістю світла. Мені здавалося, я тільки приходжу в офіс, а вже настав час повертатися додому. І мені цього дуже не хотілося. Але віднедавна все змінилося.

Нехай я досі люблю свою роботу, але колишнього ентузіазму стирчати цілими днями в офісі більше не відчуваю. Тепер я чекаю не дочекаюся, коли годинник покаже шість вечора, і я зможу кинутися геть, у свою квартиру.

- Та біжи вже, інакше дірку в годиннику просвердлиш, - насмішкуватий голос Емі, яка несподівано з'явилася в приймальні, відволікає від моєї захоплюючої справи.

- Ні, ще десять хвилин.

- Не сміш мене, Лано. Що ці десять хвилин змінять? Ти ж все одно думками далека від роботи. До того ж ти зробила все, про що я тебе просила, чи не так?

– Так... Так, звичайно, зробила, – зібравшись, рапортую про виконаний за день перелік доручень.

– Ну ось. Молодець. Сміливо можеш летіти на зустріч до свого кавалера. Він уже приїхав і чекає на тебе внизу.

– Так? - На губах вмить розквітає широка посмішка, серце прискорює ритм.

Підбігаю до вікна і справді бачу знайомий чорний джип. Ледве не підстрибую від радості і відразу ж лечу до дзеркала, щоб перевірити, як я виглядаю.

Укладання та легкий макіяж стійко витримали робочий день, а ніжно-персикове плаття ідеально підкреслює всі вигини моєї фігури.

- Та гарна, гарна. Розслабся, - вставши за моєю спиною, вголос вимовляє мої думки Емілія.

Я дійсно виглядаю красиво. І анітрохи не менш ефектно, ніж вона – любителька стильного та яскравого вбрання.

– Ти не уявляєш, як я рада бачити тебе такою, – з усмішкою додає начальниця.

– Більш жіночною та придатною для асистентки найкращого дизайнера цього сезону?

- Ні, зміна твого образу тут ні до чого. Я мала на увазі таку щасливу і сяючу. У тебе так блищать очі, що мені аж по-білому завидно.