Не для того, щоб ти вкусив

Частина 5

Вранці Чі Ле, нехотячи, відмовився від улюблених карамельок і взяв до школи пакет із фруктовими цукерками. Він тріумфально їв їх на очах у Шен Чжуа, погойдуючи пакет із цукерками перед ним. Обгортки шаруділи.

Шен Чжуа поглянув на його надутий рот і відчув незрозуміле бажання ткнути його. Було б чудово, якби він зміг розтягнути його м'які щічки в боки, поки б його насуплені брови не опустилися жалюгідно, і він не поглянув би на нього з соромом.

Побачивши, що Шен Чжуа дивиться на його рот, Чі Ле не знав, що той думає про те, як його помучити, і вирішив, що той просто хоче цукерок. Тому він витягнув з кишені найсмачніший льодяник і кинув його на стіл.

"Цей молодий пан запрошує тебе пригоститися."

Шен Чжуа дивився на його красиві й гострі брови дві секунди, потім розгорнув обгортку, поклав льодяник до рота і вперше з'їв те, що дав йому Чі Ле.

Чі Ле тихо скривився. Цей хлопець з'їв його льодяник, навіть не подякувавши, але задля свого Омеги він завжди матиме з собою ще два льодяники в кишені.

Зрештою, молодий пан Чі дуже щедрий.

Куточки його рота мимоволі піднялися, і, побачивши, як Шен Чжуа їсть льодяник, який він йому дав, він відчув незрозумілу радість.

Чен Юньчжоу жадібно спостерігав збоку і простягнув руку до Чі Ле: "І я хочу."

Дуже щедрий молодий пан Чі кинув на нього погляд, а потім повернувся, ніби нічого не чув.

Чен Юньчжоу: "???"

Шен Чжуа підняв куточок рота задоволено і кинув на нього легкий погляд.

Чен Юньчжоу: "..." Я здається зайвий?

Чому різниця між однокласниками така велика!

Подивившись на все це, Цзян Чен стримав усмішку, нахилився до вуха Чі Ле й запитав: "Леле, чому ти раптом став таким добрим до Шен Чжуа?"

Чі Ле не переймався; він щиро любить свою дружину.

Цзян Чен хотів запитати ще кілька питань, але раптом відчув, як стілець під ним штовхнули, і коли обернувся, побачив, що Шен Чжуа має холодний вираз обличчя.

"Ти заважаєш мені дивитися на дошку."

Цзян Чен: "..." Гаразд, ти відмінник, ти неперевершений.

Він відсунув стілець назад і більше не чіплявся до двох великих хлопців, тримаючись на відстані, коли розмовляв із Чі Ле, щоб знову не заважати тому, хто сидить позаду.