Без лиця..
Тоді мене забрала до себе залізні окови , які не давали відійти від вікна. Я дивився в нього і дивився, поки страх забирав мене в свої обійми..
З часом почало світати, я і не помітив як без лиці пішли з нашого двору.Потім заварив собі кофе, і задумався: " А від куда в Україні взагалі цей вірус?"
/ Ну коронавірус від літаючих мишей, а це?
//В цілому нічого не зрозумівши я пішов чекати на автобус, хотів приїхати до свого друга. Добре що автобусна стоянка недалеко від нашої багатоповерхівки..
За часом приїхав автобус. Я сів на вільне місце, заплатив за проїзд і всередині роги помітив що ззаду сидить ну точніше вже лежить на полу дивна жінка на вигляд років 25, але практично моментально було видно що з нею щось не то. Бо подивившись на її лице було зрозуміло що вона вже підхопила вірус це було розпливчате а зуби...
/Фу! В неї випадали зуби з рота з чорними
прожилками крові , мабуть то була кров колись.
//Подумав я і вийшов на зупинці, трохи пройшовся по вулицям. Ну і вже підійшов додому до мого друга з часом, але коли побачив Миколу зрозумів що мені треба йти додому.
Я: Микола що з тобою??? Ти захворів??
//Найстрашніша була думка що він був одним із них.(Через пару хвилин моя думка підтвердилась..)
Він повернув голову на 360°,подивившись на мене своїм обвисшим лицем жахливого пробурмотив під ніс: Мішааа дружеее!
//По правді говорячи в тей момент мною заводів страх. Я побіг з усіх сил кудись. Тільки що б подалі від Миколи..
