(вибачаюсь задовго відсутність, якщо ви мене чекаєте, то гадаю вам вже набридло, тому ось я зібралась з силами і написала останню частину)
Я- слухай, ти казав що ми через 20 хвилин дійдемо до твого "друга" пройшло вже півгодини.
Вова- Та он, бачиш багатоповерхівку? Ото ми туди йдемо.
//Відчуття було таке, наче я як маленька дитинка, питав у своєї мами чи довго нам ще йти до її подруги.
Так ми ішли, і ішли, а там багатоповерхівка наче і не наближалась.
Але незабаром ми все ж до неї добрались.
/ А в цьому.. Це все виглядає так, наче паралельна реальність. Ну не могло ж так бути!
Це наче якийсь фантастичний фільм, який показується перед публікою.
Ні, ну я розумію приблизно як виник коронавірус і його підвиди.
Але як виникло це?
Воно ще й мутує в якійсь дивні фази і ко..
//Різкі слова Вови витягли мене з думок.
Вова- Ну все, прийшли.
Я- ну нарешті.
Вова- ой ти всю дорогу був такий загадковий та задумчивий.
//Сміючись, та штовхаючими на плечем промовив він.
Я- Та хватить ржать!
На яку він там поверхі хоч живе, ти знаєш?
Вова- ну да, а ти я бачу як дівчинка, сумніваєшся?
//Знову з диким реготом промовив він.
Я- ще хоч один такий прикол
//Не встиг договорити я коли мене вже перебили.
Вова- то що підеш плакатись матусі!?
//І все ж, справедливість в цьому світі є, бо в чорному, затонованому джипі, який стояв поруч був якраз той хто нам треба.
Тепер я, вже трохи сміючись над ним, тихо сказав.
Я- Ну ти й зганьбився Вова.
Вадік- о Вова, ще й Мішу з собою приволік. Ну то ви поділу до мене?
Чи ви до когось другого?
Хоча хто у вас тут може бути це знайомих?? Правильно, ніхто.
Я- Та знаєш, ми тут поряд приходили. Пішли.
Вова- еее куди ти йдеш?
Я- слухай якщо ти хочеш щось взнати в нього то я думаю що тебе нічого не вийде.
Вова- то ми ж буквально сюди ішли хвилин 40! І для чого?? Щоб зараз розвернутись і піти обратно???
Я- слухай, якщо ти не бачив, то я тобі розповім, ти ж сам бачиш що в нього на лиці написано те що він нам нічого хорошого не скаже.
Вова- а ти хочеш щось хороше? Міша ти ж бачиш який зараз світ, по вулицям нелюди ходять!
І що ти від нього хочеш почути?
Щось таке: " все добре ми вже розробили вакцину від вірусу, і зараз нас всіх евакують" це ти хочеш почути!? Я тобі розповім, що такого ти ні в кого зараз не почуєш!!
Я- Та пішов ти! Не хочеш нормально розв'язувати проблеми, тоді нащо я в цілому сюди приїжджав???
Чи я по-твоєму, по приколу ризикував життям щоб добратись сюди!?
//Все кінчилось, я більше не чув як Вова кричить щось вслід. Єдине що я чув - це дивний звук, який ішов з лівого боку від мене і тут я відкриваю очі, і нарешті розумію що сталось, я згадую той момент коли я з дружиною їхав на авто до батьків і ось ми долаємо Прикарпаття, і якийсь кінчений придурок підрізає нас на на затемненій дорозі, далі я пам'ятаю тільки бистрий спалах білого світла.
Мабуть так яб і лежав заплющивши очі, але до мене прийшли відвідувачі.
Маша- нарешті ти прокинувся!!
А то я вже думала що так цілий день проспиш.
Я- а як там мама? Вона ще хоч не потрапила в лікарню, а то знаю чиї вона може перенервуватися. І до речі що зі мною???
Маша - ну по-перше, мама твоя була в великому шоці, але я вже їй написала що з тобою все добре.
А в тебе в цілому нічого критичного, просто невеликий струс мозгу.
//Зараз, зі мною все добре, і я пишу цю невелику історію тут, щоб кожен міг уявити собі таке життя. Яке йшло всього менше дня в реальному житті, але так довго та важко тягнулось в цьому жахливому сні..
