Розділ 16: Наш новий дім

0 0 0
                                    

Щоб безхатьки могли повернутися до сучасного міста і мати можливість вести нормальне життя, їм потрібно було володіти хоча б мінімальним рівнем неонів. Проте, були й ті, хто виживав без них у цьому суворому середовищі. Податок на повернення був запроваджений, щоб стабілізувати економіку країни, адже витрати були значними для всіх. Управління та контроль здійснювалися SON (Security Organization Neons), головною силою і верхівкою на планеті Земля FX12.


Аліна прокинулася пізніше, ніж зазвичай. М'яке ліжко, затишок і спокій, яких вона давно не відчувала, допомогли їй вперше за довгий час добре відпочити. Прийнявши душ ввечері, вона відчула, як тіло розслабилося, і змогла повністю виспатися. Оглядаючи кімнату, вона помітила сучасний інтер'єр у біло-синьому стилі, панорамні вікна та високотехнологічне обладнання. Зеро сидів на дивані із заплющеними очима перед віртуальним екраном, що проектувався на стіні і показував останні новини. Хтось міг би подумати, що він спить, але Аліна знала, що він практикує "Техніку Гіперпам'яті".

Готельна кімната, в якій вони зупинилися, мала все необхідне: вітальню, дві спальні, ванну та кухню. Вийшовши на кухню, Аліна побачила на столі вже приготований сніданок — схоже, це готель приніс їжу зранку, а Зеро, очевидно, забрав її. Вона зупинилася на хвилинку, подумала і вирішила приготувати щось сама. Колись вона любила готувати, але давно не мала такої можливості. На кухні було все необхідне, і вона вперше за довгий час відчула радість і спокій, готуючи їжу для себе та сина, як звичайна мати.

Зеро відчув приємний запах, який привернув його увагу. Це був аромат домашньої їжі, що нагадував йому щось тепле і затишне. Усміхнувшись і розплющивши очі, він поглянув у панорамне вікно. Звідти відкривався вид на літаючі машини, кораблі, віртуальні екрани та людей, які пересувалися на нео-скейтах — скейтах, що левітували на невеликих висотах, використовуючи неонову енергію. Це було захоплююче видовище, яке могло б зацікавити звичайну дитину, але для Зеро, який був TON618, все це було звичним. Він бачив речі, про які ці люди навіть не здогадувалися.

Доброго ранку, сину ! — ласкаво промовила Аліна, усміхаючись і виходячи з кухні.

Доброго ранку, мамо — відповів Зеро, теж усміхаючись.

Ходімо на домашній сніданок — запросила Аліна, повертаючись на кухню.

Абсолютний Зеро: ІсторіяWhere stories live. Discover now