Виклик Імператору

Розділ 1: Повернення блудного сина

Крики людей можна було почути за закритими дверима роздягальні, Лукіан сидів на лавочці та не відриваючи погляду дивився на свою ліву руку, а точніше на шрам, саме ця травма зруйнувала його кар'єру. Змусила піти знову на старт, коли він був не далеко від фінішу. Але він готовий знову стартувати, і цього разу він дійде до фінішу. Чиїсь кроки змусили його глянути в сторону входу, там стояв Майкл Бей, тренер який допоміг повернути своє втрачене та скалічене "Я".

- Починається, готовий?- Голос тренера був спокійний, але нахмурені брови видавали його тривогу та хвилювання, коли він вже хотів відповісти, горло не мов би здавило, не даючи вимовити й слова, Лукіан вирішив тільки махнути головою в знак згоди, та продовжити вдягати екіпіровку.

Закінчивши, він підійшов до дверей та став чекати знак для виходу. Руки потіли, а в животі пурхали схвильовані метелики. В останній раз коли Лукіан тримав шпагу в руках йому було дев'ятнадцять, він був юнаком який не міг стояти на місці, шукав "Себе" в спорті, а зараз йому двадцять чотири, він молодий чоловік, блудний син який повернувся додому. У свій світ. У своє королівство.

- З поверненням — Після слів тренера Лукіан почув як дають знак для виходу, качнувши головою на слова Майкла, він вийшов.

В очі моментально вдарило болісне світло, яке перетворилося на камери та репортерів з мікрофонами, крики вболівальників та кореспондентів змішалися в один незрозумілий гул слів та криків із за якого Лукіан відчував біль в голові.

Лукіан бачить свого суперника, Лі Чжу, фехтувальник китайської збірної, він робив не малі успіхи в спорті, хоча в збірну потрапив не давно. Лі Чжу повернувся, і спіймав погляд Лукіана, одразу ж нахмурив брови, кидаючи попереджувальні іскри в очах. У відповідь Лукіан міцніше стиснув руків'я шпаги, та пішов впевненим кроком на платформу. Стаючи навпроти суперника Лукіан розуміє що має за три тайми набрати більше балів ніж Лі Чжу для перемоги, за всі дні тренування Лукіан ні разу не виходив на поєдинок, на якому вирішувалося його повернення.

Суперники стали в стійку, не відриваючи погляди від одне одного, чекаючи голосу диктора. Ці секунди очікування були не мов би тяжкими годинами, і ось нарешті дали команду, Лукіан навіть не встиг зреагувати як шпага суперника проткнула захисний жилет, тим самим заробляючи собі бал.