Достозаям присвячується
***
Його очі горіли холодним вогнем.
А я стою на краю,
Усміхаюсь.
Дивлюся в ті очі і тихо шепочу:
- Не мовчи,- він мовчить.
І луною той шепіт,
Понад сірих дахів під небесним склепінням.
Він мовчить.
Усміхаюсь-прощаюсь.
І політ.
Final fall.
***
Бурштиновий, кофейний,
Він ангел, я-демон.
Вкрасти крила його
Чи спалити свої?
***
Забинтовану шию -
Цілувати.
Ніколи його не забувати.
Зняти бинти з зап'ястя-
Цілувати завзято.
Хай забуде про біль,
Хай загляне в очі свято.
Лиш зранену душу.
Бинтами обмотати
Й своєю плоттю
Порізи латати.
***
Я рани лишати
Лиш здатний.
Провину відчувати
Не вмію.
Та зараз його рани
Залікувати -
Моя душа мліє.
Мліє від сорому і задоволення,
Туманного спогаду про відновлення,
Я звісно, руйную,
І болю вже не чую,
Та теплий погляд
Карих очей
колишнього вбивці
Вертає ті думи,
Про винність і ліки.
Ті ліки я знав,
Та забув.
Тільки він знов про них нагадав,
І тепер я цілую,
Крик совісті не чую,
Лиш рани його
Змусять біль знов відчути.
***
Якщо він упаде,
Бинти за вітром розвіва,
То я вже в котрий раз
В поезії до смерті повернусь.
Та ні, своєї смерті не боюся,
І того що він вмре, не відвернути,
Та лиш в поезії зізнаюсь
Що боюсь,
Того як він знов й знов до неї прагне.
***
Аметистові очі блискучі,
Хижі, повні, порожні,
Хочу ближче, це лиш оболонка.
Ближче гляну в ті очі.
Там палає, звивається все,
Помирає.
І душа як півмертва гадюка,
Корчится в розпачі,
В холоднім вогні.
Тихі благання заглушені криком,
Криком розпачним, моїм і нестерпним.
Лиш як досі він з глузду не з'їхав?
Я здер оболонку, закутав в бинти,
Змучену душу.
Лиш укуси на моїх
блідих руках
Залишає гадюка та
Раз по раз.
Оді і Дазаю присвячується
***
Один з них - вже по шию
В морі смерті, інший -
З берега сумно спостеріга.
Той перший - друг, що сім'ю замінив,
Той другий - сирота душею й тілом.
Обидва світла не шукали,
І разом в темряві ішли.
Але як зник в пітьмі один з них,
То інший спокій мертвий не знайде.
***
Ти вже у могилі, а я -
Сам з своєю журбою,
Лелію спомини про тебе.
Спитаєш:"Зараз ти щасливий?"
"Не знаю" - відповім,
Бо спокій той ціной твоєї смерті,
Той спокій що шукати ти допомагав.
Мій друже!
Я так скучив...
Ти повернися! Із перелітними птахами прилети,
Я буду радий!
Бо якщо ціна спокою - ти,
То ладний знову убивати,
Віддать готовий все,
Щоби хоч ще раз,
Тебе зустріти
У житті.
