Чого тобі не вистачало, чоловіче?
Сидів би та писав, або о вічном
Ти думав би... І книгою займався.
А ніт. Щось перемкнуло. Закохався.
А може й ні? А може все здалося?
Ніхто не знає. І раніше так було все.
Ти пам'ятаєш, то закінчувалось як???
Що виявлялося – то знову не твоя...
Реальних шансів – нуль! Та менше навіть.
Адже не з тих ти точно, хто її цікавить.
Хорошо ставлення – нічого те не значить.
Тим більше, що який ти, вже півроку бачить.
Старий, незграбний, хворий. І це факт.
Веселий? І смішний. На вигляд. Та і так.
Такому сонечку потрібен хтось нормальний,
Такий, яким тобі вже стати нереально.
Але нічого не робити теж не можеш...
Адже тебе це все все тепер тривожить.
Що далі буде? Страшно навіть загадати
І уявити, як все зможеш зіпсувати...
Так добре би було свідомість розділяти,
На дві. Могла щоб кожна вболівати
За варіант закінчення і буде все це скільки.
Але що буде добре – не поставлю ні копійки.
