Десь у далекому 1995 році на дитячому майданчику неподалік від великих будинків багатоповерхівок у новому районі Токіо, сиділа маленька дівчинка 6 років. Одягнена в чорну мереживну сукню, капронові колготи й туфельки такого ж кольору. Взуття на лівій ніжці не було, а вона лила гіркі сльози від почуття самотності, зради та трауру за рідними людьми. На вулиці стояла середина літа, спека. Майданчик затіняли великі будинки, що захищали від небезпечних сонячних променів, тому, хоч і було спекотно, але безпечно навіть у самий розпал дня.
Була вже досить пізня година, сонце майже повністю сховалося за горизонтом, а за дівчинкою так і не прийшли. Вона також не намагалася кликати когось або йти кудись. Дівчинка просто сиділа і плакала. Плакала в цілковитій самотності, оскільки решту дітей вже давно забрали родичі, і на дитину в розпачі ніхто навіть не звернув уваги. Усім було байдуже, адже це була не їхня дитина, а її зовнішність виглядала надто незвичною для місцевого населення.
Яскраво-червоне та довге волосся нагадувало полум'я, особливо коли вітер грався пасмами піднімаючи їх угору, а смарагдові очі, які часто порівнювали з двома дорогоцінними каменями, блищали при світлі сонця. Також її дуже бліда шкіра та яскраво-червоні губи завжди привертали до дівчинки зайву увагу як у дитячому садку, так і на вулицях міста. У Японії така зовнішність була нетиповою для дитини. Тим більше, що волосся не було пофарбованим, шкіру не вибілювали спеціальними кремами, макіяж не використовувався.
Батьки разом з дитиною довго жили в іншій країні, але одного дня вирішили переїхати до Японії замість Америки, де дівчинка народилася, зробила свої перші кроки, вимовила перше слово, завела перших друзів і загалом прожила свої перші 4 роки життя.
Маріанн Іто, дівчинка двох національностей з зовнішністю європейської дитини.
Її батько, Ранмару Іто, був адвокатом і бізнесменом з далекої Японії, який народився на острові Хонсю в регіоні Канто в Йокогамі, але коли йому виповнилося 5-6 років, його сім'я переїхала до столиці та влаштувалася там.
Сім'я його була середнього достатку. У віці 19 років він вступив до Токійського університету на основі високих балів на вступних іспитах і отримав навіть стипендію, ні разу не втративши її за всі роки навчання. Він вивчився на адвоката і паралельно здобув ще одну спеціальність — бізнес та менеджмент. Закінчивши університет з червоним дипломом, відразу отримавши посаду за фахом і протягом 8 років працював у великій компанії відомого бізнесмена в ролі його адвоката, згодом отримав підвищення та посаду правової руки завдяки довірі до себе та якісній роботі. Заробивши достатньо грошей, відкрив власне адвокатське агентство і звільнився з компанії, але не порвав стосунків з колишнім начальником, а навпаки, став бізнес-партнером після того, як його справи пішли вгору, і він отримав популярність навіть за кордоном, відкривши кілька філій в європейських країнах.
ВИ ЧИТАЄТЕ
Фальшстарт: Друга життя
Teen FictionДругий шанс, дається не кожному. Ось що потрібно завжди пам'ятати. Люди стверджують, що гроші вирішують все. Але не у всіх випадках життя можуть змінити щось масштабно. Особливо не тоді, коли ці гроші не в правильних руках. Мері всіма силами намагал...