Фальшстарт: Друга життя

Розділ 5. Переломний момент

Шкільний тиждень минав для кожного по-різному.

Акіра після уроків щосили біг додому, намагаючись не затриматися навіть на мить, зробивши всі уроки самостійно, а якщо щось не вийшло, подзвонив подружці чи другу, просячи пояснити тему. А якщо ті були зайняті, звертався до сестри. Він прибирав удома, допомагав з приготуванням їжі, старався як тільки міг. І все це лише для того, щоб мама побачила, яким хорошим і відповідним він може бути, сподіваючись, що це дозволить отримати дозвіл піти в гості до Маріанн на вихідних.

Марі ж бігала між будинком бабусі й своїм, тому що в будинку стареньких вона ховала блокнот із записами з минулого життя де були занотовані цілі, плани, імена людей, її враження та спогади про них. У головному будинку, де жив дядько, вона нічого не залишила через ризик що це знайдуть, тож мусила бути обережною. Але, звичайно, вона також відвідувала бабусю й дідуся, пильнуючи їхнє самопочуття, адже досі не могла зрозуміти причину їх смерті в минулому житті. Відповідно до її підрахунків, їм залишилося жити не більше восьми місяців. Дівчинка дуже хвилювалася, що може щось упустити, тому регулярно обходила весь будинок, ознайомлювалася навіть із підозрілими, на перший погляд, елементами декору й навіть спускалася до підвалу аби виявити там щось чуже та неспецифічне для дому своїх рідних стареньких.

Вона шукала інформацію навіть за препарати які були на поличках стареньких, і якщо читала якісь негативні побічні ефекти та починала демонструвати істерики тільки аби ті позбулися тих ліків. Все що приносив дядько вона прохала не приймати, а якщо вже не можна було відмовитися, то принаймні не приймати без її присутності. Це могло здатися дивним, але так Марі було спокійніше, а істерики припинялися, що тішило стареньких.

* * *

Того ранку суботи Марі з самого ранку попросила покоївку розбудити її й допомогти одягнути щось миленьке. Чому саме миленьке? Логіка в неї була така: одягнутися як лялька і вразити всіх своїм виглядом. Мабуть, вона начиталася книжок і подумала, що це працює і в реальному житті. Отож, Маріанн одягла ніжно-рожеву сукню з рюшами, білі колготки та туфельки персикового кольору. Волосся вирішила залишитися розпущеним, адже їй і так не подобалось, коли на ньому були якісь прикраси, а шпильки вона взагалі вважала справжнім покаранням.

Після того, як вона одяглася, відразу попросила водія відвезти її до бабусиного будинку. Снідати вона теж планувала там. Дядька вдома не було, і, за словами покоївки, він навіть не ночував удома, що спрощувало завдання: не потрібно було доповідати й просити дозвіл.