Псіхушка Карижин Ліс

частина 2

**Продовження** 

Минуло кілька місяців, відколи Харлі Квін розпочала роботу в «Псіхушці Карижин ліс». Вона намагалася тримати дистанцію з Джокером, але щось у ньому постійно тягнуло її ближче. Його слова, якими б вони не були безглуздими чи жорстокими, завжди знаходили шлях у її думки, а його погляд — глибше, ніж будь-хто міг проникнути. 

Одного дня, коли Харлі вже звикла до рутинної роботи, надійшло несподіване розпорядження від адміністрації. Її перевели на інший пост — тепер вона мала допомагати урологу, який тимчасово пішов у відпустку. 

— Уролог? — здивувалася вона, читаючи наказ. — У нашій лікарні?! 

— Так, навіть тут є пацієнти з проблемами, які виходять за рамки психіатрії, — пояснив їй старший лікар. — У вас є медична освіта, тож це тимчасово. 

Харлі не могла навіть уявити, як це вплине на її стосунки з Джокером. 

***

Через кілька днів, вранці, вона оглядала список пацієнтів і майже випустила папку з рук, коли побачила знайоме ім'я: «Пацієнт №47. Джокер». 

«Це жарт?» — подумала вона, але медичний запис був справжнім. Джокера направили на прийом через підозру на фімоз
— Він не небезпечний, якщо дотримуватися правил, — заспокоїв її санітар, який супроводжував Джокера до кабінету. 

Коли Джокер зайшов до кімнати, Харлі стояла спиною до дверей, намагаючись налаштувати обладнання. Його голос змусив її здригнутися: 

— Отже, тепер ви не просто ангел у білому халаті, а ще й уролог. Цікаво, чим закінчиться цей день? 

Вона обернулася, зустрічаючись з його пронизливим поглядом. 

— Сідайте, пацієнте, — коротко відповіла вона, намагаючись виглядати професійно. 

Джокер сів, спершись на спинку стільця і явно насолоджуючись ситуацією. 

— Знаєте, Харлін... чи Харлі... чи як ви там себе тепер називаєте... Я давно хотів побачити вас у такій ролі. Це чудово, правда? Ви допомагаєте мені, а я — ваш найулюбленіший пацієнт. 

Харлі не відповіла. Вона перевірила записи, намагаючись зберегти концентрацію, але кожна його репліка немов підточувала її впевненість. 

— Тільки уявіть: ви і я, у кімнаті, де всі ваші правила не працюють. Ви впевнені, що готові побачити мене так близько? — він нахилився вперед, і в його очах знову спалахнула небезпечна суміш ніжності та безумства. 

— Ваш фімоз — це не жарт, Джокере, — різко відповіла вона, перериваючи його спробу маніпулювати її емоціями. 

— О, я серйозний, як ніколи, — прошепотів він. — Серйозно хочу зрозуміти, чому вас так тягне до мене. 

Того дня Харлі виконала огляд, залишаючись максимально професійною. Але після того, як двері зачинилися за Джокером, вона зрозуміла, що втрапила в пастку. Не фізичну — психологічну. 

Її думки, її емоції більше не належали їй самій. І хоча вона намагалася втекти від цього почуття, кожна зустріч з ним лише сильніше заплутувала її у цьому небезпечному, але магнетичному зв'язку.