Мені снилася темрява. Густа, безпросвітна вона затягувала мене і лише десь вдалині сяяло чотири вогники: зелений, білий, жовтий і синій. І якісь первинні інстинкти змушували мене тікати, не відкликатися на знайомі голоси, що шепотіли "Йди, йди до нас... Ти ж все сама знаєш... Ти ж цього хочеш...". А я бігла. Хотіла сховатись, але не виходило. Тут було страшно і моя оголена душа боялась найменшого подиху вітру. Стоп! Я швидко піднялася і оглянулася. Не на ту напали! Я скорше помру ніж так просто здамся! Я сильна!
- Встретились как-то раз случайным утром за столиком в ранний час... - Загорлав телефон просто під вухом. Я нарешті дотягнулася до нього і натиснула кнопку виклику.
- Так Амі? - я говорила мляво і заторможено.
- Ти хоч в школу йти будеш? - Знервовано скрикнула вона.
- Буду. Чого мені не йти? - я піднялася і поглянула на стіну не розуміючи до чого вона хилить.
- Стоп. Ти тільки що встала?! Тея! Я тебе вб'ю! - вона ще щось кричала, а я відняла телефон від вуха і поглянула на дисплей.
- Чорт! Ах ти ж вихухоль захухорений! - далі йшли слова, які не личить вимовляти хорошій дівчинці. Телефон показав 7:55 ранку. До школи топати мінімум півгодини, - Пробач. Я проспала. Прикриєш?
- Куди вже дінуся! - зло сказала подруга, - Але ти купиш мені булочку!.
- Дякую. Ти найкраща, - добре, що перший урок трудове, а моя подруга така хороша!
Я вдягла свій пуловер наплювавши на класну, яка ввела диктатуру піджаків. Лосини, чорно-біла кофточка, чорна сумка, кеди на 7-сантиметровій підошві теж чорні ( а що мені ще робити з таким зростом?!). На холодильнику записка від мами: " Тато поїхав в відрядження, я на роботі затримаюсь. Руки в тебе прямі тому їсти собі приготуєш сама. І прибери кухню!" . Я сумно поглянула на ролики і скейт, що залишилися в прихожій і побігла на маршрутку.
В школу я прилетіла в пів дев'ятої. Це стара, але гарна і охайна будівля. Доріжка до шкільних дверей обрамлена живоплотом. Сама школа складається з двох поверхів і одної добудови. На першому поверсі в холі знаходиться дошка з оголошеннями і розкладом. Я майже біжу до сходів, коли мене зупиняють голоси, що доносяться згори. Сходи складаються з двох частин і побачити що твориться внизу досить важко. І зараз я дуже зраділа цьому факту. Я швидко проскользнула за двері, які відділяли один корпус від іншого і прислухалася:
ВИ ЧИТАЄТЕ
Демони або Руки геть від ріг!
Любовные романыЩо буває ,коли одна маленька дівчина вирішує, що може похизуватися перед подругою? Правильно - нічого хорошого. Всім привіт. Мене звуть Тея і я і є цьою самою маленькою дівчиною. Дівчиною, яка сильно загралася і тепер по вуха погрузла в неприємност...
