50 днів з мого життя

Day 1

Розкажу трохи про себе. Мене звати Ана-Корнелія,мені шістнадцять років,мами і батька я не маю,вони померли в автокатастрофі,моїм опікуном є мій дядько,він збоченець і педофіл,він мене домагався вже декілька разів,я тікала з дому кожен день і мені вже це набридло,і я задумалась про самогубство,але час до свого сімнадцятиріччя я хочу провести з моєю бабусею,тож їду до неї в Неаполь.

***
Я зібрала речі,поки не було того придурка,і поїхала до аеропорту. Я чекала своєї посадки,коли прийшов час я показала свій білет та паспорт,і сіла в літак,все булл добре,і це мені на руку.Ми прилетимо через дві години,тож я лягла поспати.Мене розбудили майже перед посадкою літака.Всі пасажири вийшли,і пішли до аеропорту Неаполя,там мене вже чекала бабуся,коли я її побачила підбігла до неї і почала обіймати,я її не бачила 3 роки.
- Як ти долетіла,доню? - запитала мене бабуся.
- Добре,бабусю Матільда. -  з ширикою посмішкою на вустах відповіла я.
Ми поїхали до двоповерхового будинку майже в центрі міста,в бабусі жив квартирант Ярослав,якому 20 років. Я увійшла в будинок і оглянула все,він змінився з того часу коли востанє я тут була,сподіваюсь моя кімната ні.
- Моя кімната вільна? - запитала я,а бабуся кивнула в відповідь.Я як те маленьке дитя побігла по сходах нагору,і врізвлась в Ярика,я підняла голову і побачила,кучерявого,блакитноокого,брюнета.Я ледь не впала,але він мене підхопив.
- Будь обережнішою. - промовив він і поставив мене,а я промовчала,в мене шок якийсь був,чи що то.Відійшовши від цього шоку,я далі побігла до своєї кімнати,вона не змінилась,ті самі блакитно-сині обої,білі меблі,і моє велике ліжко,на яке я щойно плюхнулась,як же мені цього не вистачало.
- Корнеліє,йди їсти. - крикнула бабуся з кухні,і мені довелось встати з ліжечка.
- Ми ще побачимось. - сказала я ліжку,і пішла вниз,там вже сиділи бабуся і Ярик,я сіла біля бабусі,навпроти Ярика,я поїла,подякувала бабусі,і пішла в душ. Вийшовши з ванної мені треба йти довго до своєї кімнати,хоч би не натрапити на того хлопця,а то точно впаду,я дійшла до кімнати,думаючі що його не зустріну,але коли я заходила до кімнати,аж підскочила,він сидів дивився мої фото.
- Можеш вийти,мені треба одягнутись. - сказала я.
- Зві-і-сно.. - протягнув він але я не зрозуміла чого,він підійшов до виходу де стояла я,і зачинив двері на замок,він обернувся до мене,і накрив мої губи своїми....